Як українська література заробляє на контрабанді

18
0

12038158_550767885073061_2895683731693443966_n

Горнятко зеленого чаю або дуже міцної кави. Сидиш з тим біля вікна. У руках книга-мелодрама. З першої сторінки події уже горять яскравим полум’ям очевидності. Емоції гуркотять, ніби величезний водоспад, що тільки вибився з важких заморозків. А лінії кохання ще більш заплутані, ніж у будь-якому турецькому серіалі.

Якщо ти шаленієш від такого романтичного набору – закривай це посилання. Нижческазане буде не для тебе. А тих, хто йде далі, хочу познайомити з «Карбідом» − пригодницьким текстом закарпатського рибалки, грішника і балканіста Андрія Любки. Не лякайтесь назви – лякайтесь запаху.

Для особливо сміливих продовжую. Роман про вчителя-патріота, який іноді пахнув не дуже добре, Любка писав два роки. У книзі згадана невигадана історія тунелю, який виявили 2012 року під кордоном між Словаччиною та Україною, і без якого всі ці перипетії просто не існували б.

Місто Ведмедів. Міський голова та зграйка шахраїв знахабніли так, що розпочали будівництво таємного метрополітену на центральній площі. Генератором такої божевільної ідеї можна вважати будь-якого кримінальника. Проте Любка не звик грати за правилами і одягнув очільника банди у «сімейні картаті труси і чорні шкарпетки, підтягнуті майже до колін». Такий собі Михайло Олексійович з мокрими слизькими вусами. Звичайний історик з незвичайною історією.

І поки головний герой мріяв про євроінтеграцію українського народу, зграя мерзотників марила лише купою євро. Придумували нові шахрайські операції, робили нові прилади. І тільки одна жіночка вирізнялася не так своєю оригінальністю, як звабливим тілом і бридким характером. Хочеш познайомитися зі спокусницею ближче? Не лінуйся дочитати до 9 розділу. Тріпати язиками всі вміють, а от фізичну роботу виконував вірний слуга, гробар, який потім вдало випробовує на собі євроінтеграцію, Ичі.

FtGy-8yDBJ0

Це перший роман Андрія Любки. На мою думку, це саме те, чого потребує сучасна українська література. Мінімум сліз, жінок та кохання. Максимум жартів, заборонених законом лайфхаків та несподіванок. І як казав Сергій Федак: «Суцільний стьоб. Із того, що виголошують на святкових мітингах, із жанру притчі, з М. Булгакова і особливо його культу, з хеппі-ендів, з нашої системи освіти, політичних реалій. З постмодернізму, кінець кінцем. З голлівудських фільмів (фінал – жорстка пародія на «Ванільні небеса», «Титанік» і тому подібне). З трагічного світосприйняття».

Книга уже перекладена польською мовою, і я сподіваюсь, що зовсім скоро вона розгуляється по всьому світу, як чимось схожий «Кандид» Вольтера. І, можливо, дійде до наступних поколінь, як дійшли до нас французький Мопассан та український Котляревський.

Здається, Любка навіть не думав так масштабно, поки писав цю книгу, проте змусив кожного читача ще потім трошки побазікати про нього. Як і мене. Як змусить і вас.

Юліана Прядко

Юліана Прядко – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається