Відгук на публікацію

0
0

Марта Ковальчук

Як Лютер став відомим? («Social media in the 16th Century How Luther went viral»)

Де знайти: http://www.economist.com/node/21541719 або журнал «Український тиждень», №2(219), 13-19 січня, 2012.

Соціальні мас-медіа періоду Реформації як перші  каталізатори сьогоднішніх революцій.

Соціальні медіамережі раз і назавжди відібрали у тоталітарних режимів легітимність — єдиний чинник впливу, який міг допомогти диктатурі втримати владу. Слабкість опору у репресивних державах можна пояснити тим, що людина просто не мала впевненості в тому, що більшість її співвітчизників вважає владу такою ж поганою. Соціальні мас-медіа часів Мартіна Лютера спробували зруйнувати монологічність, яку пропагувала монархічна доба. Такі форми, як балади, ксилографія та памфлети створили з невідомого богослова Мартіна Лютера новатора релігійної думки, а спосіб, у який цей чоловік досяг популярності, скидається на протосистему відомих сьогодні форумів, блогів та соціальних мереж.

У наш час осередком зародження протесту є соцмережі. Саме завдяки їм відбулись мирні мовчазні зібрання молодих іспанців декілька років тому та Арабська весна, яка розпочалась ще у 2010-му. Але соціальні мас-медіа — це також одне з надбань Реформації, щоправда, тоді головним поширювачем революційних ідей були реальні фізичні особи: торговці, друкарі, пекарі, шинкарі…

Основним явищем, яке зародилось у медіа-сфері часів Реформації стали дебати, можливість відповідати на слова опонента, привселюдний діалог. Така змога «давала людям захопливе й невідоме досі відчуття участі в широкій, усеосяжній суперечці».

За часів СРСР існувало явище «кухонних розмов», сьогодні ж середовищем цікавих розмов є щораз не формальніші місця: вечірки, інтелектуальні вечори, ринки і навіть громадський транспорт. На думку автора подібні підпільні осередки критики та обговорення новин існували ще п’ять століть тому.

На думку Роберта Дарнтона, історика із Гарвардського університету, існування сучасних технологій створило враження нібито до телебачення та соціальних мереж нічого не було, а насправді соціальні мас-медіа, зокрема періоду Реформації, стали причиною тодішньої революції. Тож робимо висновок — ми не лише знаходимо одне одного у віртуальній реальності, а й шукаємо завдяки їй зв’язки з минулим.

Олекса Підлуцький «25 портретів на тлі епохи»

Де знайти: http://projects.dt.ua/persons (сайт газети «Дзеркало тижня»)

Нариси про Томаша-Ґарріґа Масарика, Юзефа Пілсудського, Франсіско Франко, Махатму Ґанді, Алек­сандера Дубчека, Віллі Брандта, Авґусто Піночета, Марґарет Тетчер, Папу Римського Івана-Павла ІІ, Рональда Рейгана та інших.

Портретні нариси – особливий вид журналістської майстерності. Шкода, що в сучасній українській пресі він з’являється рідко. Жанр доволі складний і вимагає глибокого аналізу обраної особистості, її життя та діяльності. Прикладом цього є серія публікацій-нарисів про найвідоміших представників минулого сторіччя, про які пише Олекса Підлуцький, журналіст-аналітик та кандидат економічних наук.

У матеріалах автор вибудовує умовну сюжетну лінію, обов’язковими компонентами якої є елементи життя особи, про яку розповідають, її ціннісні орієнтації, політичні погляди. Тож перед нами не тільки цілісний портрет персоналії, але й історичне тло відповідної доби.

Звісно, ми можемо звинувачувати автора у суб’єктивності щодо деяких висновків чи інтерпретацій, проте це усього лише спроба заповнити втрачені з часом прогалини. Щодо суб’єктивного вибору особистостей, то критика –безпідставна, можемо лише ображатись на те, що серія завершилась на 25-му портреті.

Ми достеменно знаємо, що доленосні підказки сховані у минулому. Мабуть, розшифрування таких підказок і було основною метою серії. Автор наважився у портретних нарисах створити історичні паралелі, трактуючи деякі сьогоднішні процеси як наслідок чи продовження минулих подій, що доволі революційно, адже говорячи про минуле, ніколи не знаєш, чи так все було насправді.

Так чи інакше ці матеріали Олекси Підлуцького переросли у щось більше, ніж просто серію публікацій, вони довели, що ми усе ще вміємо говорити з попередніми епохами, вміємо просити у них поради та шукати відповіді.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається