Вічне світло

3
0

r8Adlquh9UQСаме у стінах некрополя прокидається відчуття відстороненого ставлення до смерті, що дозволяє осмислити швидкоплинність буття, зробити певні кроки у пошуках його сенсу. Сакральний, ні на що не схожий спокій і благовійна тиша наштовхують на думку, що ви опинились у якомусь іншому, далекому від буденності світі. І ця думка не така вже й помилкова.

 

На моє превелике щастя і  радість душі, яка постійно потребує катарсису, мені випала нагода відвідати один із наймальовничіших некрополів Європи. Оскільки фотоапарат ще не дуже потужна зброя у моїх руках новачка, ці світлини не можуть передати усієї меланхолійної чарівності кладовища, але я спробую доповнити картину словами.

У прохолодному смарагдовому закутку, створеному тінями величавих кипарисів і піній, далеко від властивої Риму метушні веде своє спокійне, розмірене життя

…Cimitero Acattolicokhp5tdC_lNY

На підніжжі пагорбу Авентин, у районі Тестаччо, поблизу Піраміди Гая Цестія (поховального мавзолею 12-го року до нашої ери) розташований некрополь, який вражає своєю неймовірною монументальною величчю.

Cimitero Acattolico (Римський протестантський цвинтар), також відомий, як Cimitero degli artisti e dei poeti (Кладовище художників і поетів) – остання домівка для людей з різних країн, об’єднаних любов’ю до берегів Тибру, й які за збігом обставин були змушені провести свої останні дні під небом Італії, а за волею долі були іновірцями або атеїстами.

Штучний пагорб «Тестаччо», на якому, власне, розташоване кладовище, як свідчать археологи, виріс з небувалої кількості розбитих амфор, в яких епоху Римської імперії експортували в міський порт оливкову олію і вино.

Перше визначене поховання датоване 4 серпня 1732 року. Це був скарбничий англійського короля Якова ІІІ – сер Уїльям Еліс. Друге найдавніше поховання сягає 1738 року – це могила Оксфордського студента Ленгтона, який помер, впавши з коня у віці 25 років.

Більшість похованих на Тестаччо – це студенти, письменники, художники, які в епоху Неокласицизму і Романтизму відправлялись в Рим з Півночі Європи і помирали там.  В більшості своїй це були протестанти, яких не дозволяли  ховати разом з католиками.

fKx4FBWVjMUСильні любов
і слава смертних днів,
і краса сильна,
але смерть сильніша.

Джон Кітс 

Джон Кітс – англійський поет, представник другого покоління романтичного руху. Незважаючи на короткий період творчості й малу популярність за життя, репутація Кітса значно зросла після його смерті. Він вплинув на становлення багатьох англійських поетів.

Для поезії Кітса характерна чуттєва уява, що особливо виразно проявляється в його одах. Викликає інтерес літературознавців також листування Кітса – його листи містять глибокі міркування з теорії поезії. Кітс помер 23 лютого 1821 у віці 25 років і був похований на Римському протестантському цвинтарі. Перед смертю він побажав лежати під безіменним каменем, на якому були б викарбувані слова в ямбічному пентаметрі «Here lies one whose name was writ in water» («Тут лежить той, чиє ім’я написане на воді»).

q6g1ZMm-FZs

Поряд із Кітсом був похований попіл Персі Шеллі, одного з найвеличніших англійських поетів (помер 8 липня 1822 р.), який за життя був одним із найпалкіших захисників Кітса. Там же похований Северн (помер 3 серпня 1879 р.), його товариш, який залишався з Кітсом до самого кінця.

Уривок із сонету Джона Кітса

Щаслива Англія! Я вік би свій
Збув радо на її зеленім лоні,
Я б легіт пив, що дише в кожній кроні
Її дібров, де стільки згадок-мрій.

Та часом бачаться душі смутній
Італії високості бездонні;
Я б сів там на горі, немов на троні,
Забувши світ і блазнів гордих рій.

Янголи

AXNAW9YYFO0

Сimetero acattolico – місце на землі, де можна зустріти янголів.

Вони застигли у німій скорботі, знайшли обитель на холодних гранітних плитах. Крила їх призначені для того, щоб оберігати спокій своїх спочилих у мирі господарів під звуки тиші, що навіює благородний сум.

6Lhzez20CzUЯк би дивно не звучало, цей некрополь служить домом не тільки янголам… а й котам. На Протестантському кладовищі мешкає близько двох десятків котів, які бережуть спокій спочилих і складають їм компанію в особливо похмурі дні (особисто я помітила близько десяти, гадаю, це через те, що тоді дощило). Тварини неохоче позують, тому мені вдалось сфотографувати лише одного, який (зі слів охоронця цвинтаря) є найчастішим гостем могили Джона Кітса.rneWgH8ABBQ

Неймовірний спокій безперечно наштовхує на роздуми. Все у некрополі випромінює щось світле, як би парадоксально це не звучало. Це вічне світло людського розуму, людського буття, яскравості і швидкоплинності життя… Lux aeterna – саме те, за чим я сюди приходжу, те, що мене так приваблює, те, що допомагає мені не забувати про смерть, отже  цінувати життя, кожну його мить: яскраву і неповторну.

Memento mori2j2kYLz6q4M

nBIaopztQM4

8Vn355QFiBM

YIhiLVeAxJc

fgDIr69QXW0

jjS7Tq9r7kc

lzwMTLpFF1s

WHltBN5T3Dk

p-iUzR8f8zM

x_W3wQYr8oc

Вікторія Черноусова

Вікторія Черноусова – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається