0
0

dim-z-vitrazhem

«Історія завжди пхалася в наше життя у вікна й двері, Мамо, а я йду без каски, я ось саме тепер перестала боронитися від історії»

Львів – це те надзвичайне місто, де хочеться загубитися, сховатися у «товаристві австрійських будівель шляхетного походження», скуштувати ароматної кави , відчути бруківку, яка століттями створює неймовірну атмосферу епохи середньовіччя.

Вітраж 1912 року народження – символ незнищенності, сили, кольорового різноманіття життя.

Тоталітарний режим – кривава пляма в історії України, невимовний біль у серці, репресії, переслідування та, звичайно, гріхи проти людства.

4 покоління жінок: прабабуся, бабуся, мама і донька. Їхні долі, погляди, переживання, любовні історії, перемоги, падіння, труднощі, поразки… Прагнення, бажання.

Чоловіки, які наскрізь проймають головних героїнь; чоловіки, які приходять та йдуть, покидають та залишаються, кохають та нищать.

Україна, яка є і буде, яка жила і буде жити. Україна, яка не вмирає. Україна, яка народжується.

Жанна Слоньовська
Жанна Слоньовська. Фото: zbruc.eu

Усе це ви знайдете у романі польської письменниці, яка народилася та жила у Львові, Жанни Слоньовської «Дім з вітражем». Інтимна розповідь письменниці про Львів, його слабинки та сильні сторони. Це подорож часом та містом, у яку ви поринете з головою та не зможете виринути. Про те, як людина здатна боротися з режимом всеосяжного тоталітаризму та про те, яка людина беззахисна проти нього. Про те, що таке щастя та чи існує воно взагалі? Надзвичайно захоплює здатність Жанни Слоньовської вплинути на читача заглибленнями в історію. Вона робить це з такою легкістю, ніби кожен з нас у душі історик і просто пригадує раніше відомі факти.

vitrazhВітраж у книзі – це щось особливе. Він – неповторний. Одинадцятиметровий отвір у конструкції будинку. Цей вітраж – алегорія життєвої мандрівки. Він супроводжує кожного,хто піднімається чи спускається крученими сходами. І йдеться явно не лише про сходи у будинку… Цікаво, що цей головний «персонаж» – реальний. Він проживає на вулиці Герцена, 6 у Львові.

Тут події минулого тісно поєднані з сучасністю. Польсько-українська війна – Майдан. Дисиденти – Борці на Грушевського.

«Ми немов матрьошки: одна сидить в животі іншої, не зовсім відомо, котра в котрій, відомо лише, котра жива, а котра вже нежива, ми мов матрьошки прострелені навиліт одним пострілом…»

«Коли прийшли по тата, я не спала. Він поцілував мене на прощання, сказав, що це помилка, що він скоро повернеться, двоє чоловіків чекали на нього у дверях. Я більше ніколи його не бачила.»

«Я втратила мотивацію до того, що було моєю єдиною метою. Чому? Бо коли я дізналася правду про радянську систему, для мене все завалилося…»

Чому я раджу саме цю книгу? Вразило те, як автор змогла поєднати старовинний, ніжний Львів з брутальним комунізмом, при цьому зображаючи долі сильних, незалежних жінок. А ще відвертість письменниці з читачем, коли розмова відбувається на рівних, тет-а-тет. Те, як людина здатна любити Україну, віддати за неї своє життя. Померти за неї. Повірте, це варте уваги.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *