Сучасний андеграунд: епоха занепаду чи культурне відродження?

2
0

Сьогодні, в епоху масовості та вседоступності, мода перетворилася із засобу індивідуального вираження на покоління клонів. Усе частіше вулицями сновигають партії базарних «гучі» та «дольчегабана», приправлені «б’юті-трендами» ютубу і штампами з мас-маркетів. Культура ж, як і мода, захлинається «розовим віном», колір настрою визначає «сіній», а на стіни з гордістю вішає сучасне мистецтво, що радше скидається на ненароком пролиту банку фарби. І серед усієї цієї істерії з’являється він, на перший погляд непомітний, проте воістину всюдисущий – андеграунд.

Андеграунд (в перекладі з англійської «підпілля») – культура, що зародилася у Великобританії та протягом ХХ і ХХІ століть проявлялася по-різному: від панк-року до сучасного техно й репу. Найпопулярнішою вона вважається за кордоном, у так званих «вільних» країнах: США, Нідерландах та інших європейських державах.

Здавалося б, в Україні таке новаторство неможливе та геть неприйнятне, однак на пострадянських теренах андеграунд вилився в унікальну потужну течію. Але не варто вважати вітчизняний культурний рух банальним прототипом іноземного прояву, адже в країнах, що входили до СРСР, він має свої, так би мовити, автентичні особливості. Ні, йдеться зовсім не про національні вишиванки, українські народні пісні чи то російські частушки й кокошники. Тут культура зливається воєдино з типовою буденністю простого народу: всім добре відомі візерунчасті килими на стінах пошарпаної бабусиної квартири в «хрущовці», яка не бачила ремонту ще з 70-х, стара почорніла ванна з постерами звабливих тигриць минувшини в бікіні, крихітна кухонька, громіздкі мінімалістичні шафи й сервант у залі. Усе це доповнюється кричущою атрибутикою сучасності: неонові мотиви, гучна електронна музика, шалена кількість людей, алкоголь і атмосфера мистецького божевілля у пошуках катарсису.

Оригінальним видається і стиль прихильників молодіжного рейву, що гармонійно поєднує в собі нетипові тренди сьогодення з олімпійками «Адідас» і гостроносими ботфортами, помаду кольору фуксія та ультрамаринові тіні з хайлайтером і кущастими бровами, старомодні кліпси з кільцями, септумом та пірсингами.

Часом навіть важко повірити, що усе це є частиною нашого консервативного суспільства. Тому логічним видається припущення, що андеграунд і справді підпільне явище. Однак це лише оманливе враження, адже протест, що являє собою цей культурний вибух, не може ховатися у підвалах. Суть полягає в самобутності андеграунду, його довершеності, яке не потребує підтвердження чи загального схвалення та визнання.

Андеграунд – це свобода у всьому, це не вихід за рамки, а їх знищення, не просто створення мистецтва, а саме мистецтво, не прогрес, а глибина усвідомлення. До нього неможливо приєднатися чи покинути, ним можна лише бути.

Тим не менш, навіть окресливши найяскравіші особливості та ознаки цього культурного руху, він все одно не підлягає під жодне визначення чи термін та залишається нерозкритою таємницею для більшості українців. Мабуть, саме на рівні інтригуючої загадковості йому варто залишатися у свідомості суспільства і надалі, адже андеграунд не пропаганда, він не потребує втручання чи розуміння. Він існує тут і зараз.

Дарина Цуканова

Дарина Цуканова – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається