«Таланту потрібно, щоб його розуміли» – Ф.Достоєвський

5
0
Фото зі сторінки Студентської ради ЛНУ у Вконтакті

Фото зі сторінки Студентської ради ЛНУ у Вконтакті

У маленькому приміщенні анти-кафе Communa тісняться декілька десятків людей. Кому не вистачило крісел, повсідалися на підвіконники або ж на підлогу. Кімнатка рябить кольорами, емоціями, а ще, якщо обвести її поглядом, то помічаєш самотній синтезатор, до якого кожну хвилину підходять нові «власники», та декілька гітар, що зручно вмостилися у чиїхось руках. Всі враз затамували подих, бо ось-ось мало щось початися.

Перед тим, як розказати про оце щось, хочу розповісти іншу історію. Ще не будучи студенткою, я потрапила на «Весну політехніки». У той момент для мене було загадкою, що це за дійство і чому його сенс. Я знала лише одне – там виступатиме моя подружка. Тож перший раз, коли «Львівська політехніка» відкрила для мене свої двері – це були двері в актовий зал. Я придбала квиток на вході, зайшла всередину, сіла. Очі розбігались від плакатів спонсорів, а у голові недостудентки була тільки одна думка: «Невже університет може зробити щось ТАКЕ масштабне?» Того разу був виступ факультету ІЕПТ. На сцені великі літери «Broadway», дівчата в спокусливих сукнях із запальними танцями, співи, які переносять тебе за океан. Так, це був справжнісінький львівський бродвей.

Згодом, я таки розібралася із системою: кожен факультет вибирає тему перфоменсу, робить постановку аби потім протягом двох місяців представити її журі і глядачам. І на завершення – галаконцерт з міксом усіх виступів та нагородженням найкращих. Я була в захваті, адже це величезна можливість проявити себе. І ні, не тільки в танцях і співах. Щоб постановка була достойна, потрібно написати цікавий сценарій, зробити приголомшливі декорації, придумати костюми. Що не кажіть, а поле для творчості тут знайде кожен.

Коли через кілька місяців я вступила в ЛНУ, то зізнаюсь чесно, чекала чогось схожого. Грандіозного. Заглибившись в студентське життя альма-матер, дізналась, що тут є гуртки лиш народного спрямування: дівочий хор «Ліра», капела бандуристок «Зоряниця», ансамбль пісні і танцю «Черемош». Тобто все стримане, консервативне і нічого спільного з тим драйвом «Весни». Звісно, мої очікування з тріском розбились об непохитність традицій ЛНУ. Два різні львівські ВУЗи: гуманітарний і технічний, консервативний і готовий до всього нового.

Афіша "Творчого вечора"

Афіша «Творчого вечора»

Минув рік і ось я побачила афішу, де запрошували на кастинг, і обіцяли, що буде творчо. Ні, не просто творчо, а «творррчо». Виявилось, що своїми силами Студентська рада Франкового університету організувала «Творчий вечір». Тож я продовжу свою початкову історію.

Останній четвер вересня. В залі усі затамували подих. Приглушилось світло, вікна уже давно зашторені. На імпровізовану сцену виходить перша учасниця з піснею. А за нею ще, і ще. Співали під власний акомпонемент, співали власні тексти, читали чужі і свої вірші. Без сумніву – було творчо.

Мені аж від серця відлягло, що студенти зібрались і зробили маленький острівець самовираження, воно ж бо для молоді таке важливе. Додам, що подруга, яка співала у «Львівській політехніці», на цьому вечорі також була, і співала уже від і для свого університету.

Фото взяте зі сторінки Студентської ради ЛНУ у Вконтакті

Фото зі сторінки Студентської ради ЛНУ у Вконтакті

Цікава річ: яким би витонченим та інтелігентним не був ЛНУ, студенти спромоглися додати модерного насиченого кольору до класики його чорного смокінгу. І я надіюсь, що це лише початок!

Софія Порада

Софія Порада – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається