Тетяна Трачук: «Не бійтеся будувати себе!»

11
0
Тетяна Трачук і її книга. Фото авторки взято з її сторінки у Facebook.

Тетяна Трачук і її книга. Фото авторки взято з її сторінки у Facebook

Тетяна Трачук письменниця, поетеса, дослідниця творчості Івана Франка й блогерка сайту «ДивенCвіт». Її дебютом стала книга «До зустрічі», що вийшла в івано-франківському видавництві «Лілея-НВ» 2017 року. Про «листівку-ластівку», плани щодо нової книги й головне кредо письменниці далі у розмові.

Тетяно, розкажи, будь ласка, передісторію твоєї книги.

– Коли ти прощаєшся із кимось рідним, що ти зазвичай говориш? «Бувай», «До зустрічі», «До побачення». Все якось чітко і без жодних сентиментів. А потім дізнаєшся, що найдорожча людина помирає… Ця книга з’явилася в моєму житті раптово. «До зустрічі» не має сюжету, вона – емоційний потік свідомості. Я написала її за один вечір. Майже рік книжка залишалася рукописом, мені було важко перенести текст із паперу на комп’ютер. Втім, згодом я вирішила, що розпочате варто довести до кінця. Сконтактувалася з видавцем (якого жодного разу не бачила особисто), надіслала мейлом текст, і за чотири місяці «До зустрічі» побачила світ.

Яка з презентацій тобі запам’яталася найбільше?

– Особливо пам’ятною була презентація в книгарні «Є». Річ у тім, що за часів мого студентства (Таня навчалася на факультеті української філології в ЛНУ ім. І. Франка. – Авт.) це місце було для мене своєрідним святилищем, куди можна було прийти і послухати мудрих людей. Коли ж уже я сама презентую там свою книгу, то це якийсь переломний момент, статусна подія в моєму житті. Але коли ти доростаєш до таких речей, то розумієш їхню відносність. Під час презентації для мене головним завданням було донести до людей цінність того, про що я написала. Адже я не женуся за славою і взагалі є прибічником того, що автор помирає відтоді, відколи текст починають читати. Тому мені важливо, аби люди, читаючи мою книгу, щось собі з неї почерпнули.

Чому ти називаєш свою книгу «листівкою-ластівкою»?

– Це моя перша книга, передвісник чогось нового, як ластівки в українській культурі. Чому листівка? Бо коли тобі приходить пошта, ти розгортаєш її, і ті кілька слів, що там написані, можуть сколихнути, збентежити. Вона малесенька, усього на 25 сторінок, але вельми цінна для мене. Думаю, що не тільки для мене, а й для тих, хто її прочитав.

Чи є плани щодо нової книги?

– Звісно, той, хто пише, хоче написати щось іще. Але планувати в письменстві – це дуже складно. Можливо, ті, хто пише густу й довгу прозу, знають, як це. Я ж – поет за натурою. І взагалі не думала, що моя перша книжка буде прозовою. Насправді ж поява нової книги залежить від музи: бувають періоди, коли я пишу по десять віршів на тиждень, а буває так, що й за рік не напишу жодного. Я дуже хочу видати свою поезію. Але гарантувати, що наступною книгою стане саме поетична збірка, не можу.

Презентація книги Тетяни Трачук. Фото із сайту Інституту Івана Франка.

Презентація книги Тетяни Трачук. Фото із сайту Інституту Івана Франка

Чому головною постаттю твоїх досліджень є саме Іван Франко?

– Коли я вирішила після університету вступати в Інститут франкознавства, то розуміла, що моя аспірантська робота буде пов’язана з творчістю Франка. Хоча до того моєю облюбованою темою були псалми. Думаю, що колись я до них повернуся. Але так склалося, що саме з Франком я пов’язала свою наукову діяльність. У Львові потужна школа франкознавства, чимало науковців, закоханих у свою справу, які знають біографію Джеджалика до найдрібніших деталей. Я ж досліджую колористику Франкових текстів – це мені більше до душі.

Чому ти обрала блог релігійної тематики, а не пишеш про книги чи, скажімо, подорожі?

– З «ДивенCвітом» співпрацюю вже давно. Я змалечку читала видання релігійного типу, мені це було цікаво, тому завершила вечірню форму факультету богослов’я в УКУ. Я – християнка, ходжу до церкви не тому, що бабця за руку тягне, а тому, що відчуваю в цьому потребу. Специфіка «ДивенCвіту» в тому, що він пише для молоді про складні релігійні теми простими словами. Саме тому я в його команді.

Які книги, на твою думку, допоможуть виробити свій стиль письма?

– За час навчання в університеті я прочитала чимало різної літератури. І це сформувало мій читацький стиль, але не письменницький. Читати треба, аби виписувати руку, збагачувати словниковий запас. «Keep calm & read the books», як то кажуть. Але разом із тим я порадила б не читати взагалі, аби написати щось своє, ліпше й оригінальне.

Які настанови можеш дати письменникам-початківцям?

– У Святому Письмі найбільш уживаною фразою є «Не бійся». Саме не боятись я пораджу тим, хто щойно починає писати. І взагалі, де би ми не були, не варто нічого боятися. Коли я вперше написала вірш й здобула мінімальне визнання, бабця вельми скептично поставилась до мого досягнення. Мене до сьогодні обурює, коли хтось не вірить в мої сили. Щойно ти опублікуєш свої тексти, знайдеться 70% негативу й критиканства, які до тебе прилипнуть. І тому важливо не боятися, не здаватися, сприймати й дякувати за конструктивні зауваження, але завжди пам’ятати, яка в тебе ціль і йти до неї. Тобто не боятися будувати себе – ось що я пораджу початківцям.

Вікторія Дяченко

Вікторія Дяченко – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

1 Відповідь

  1. Ігнатій коментує:

    Доволі цікаве інтерв’ю.Автору плюсик до карми.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається