Коли журналістика об’єднує-2: нові горизонти

26-27 квітня факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка проводить Другу всеукраїнську науково-практичну конференцію студентів та молодих вчених «Професійне становлення журналіста: традиції та нові підходи». Як і минулого року, до Львова завітали гості з різних куточків України; свої тези також подали колеги із Польщі та Росії. Пленарне засідання відкривали …

«Work and Travel»: досвід журфаківців

Програма «Work and Travel» широко відома серед студентів. За час свого існування вона надбала собі як прихильників, так і противників. Останні стверджують, що програма заважає нормальному навчальному процесу і, взагалі, є легким способом втратити гроші. Проте взяти у ній участь можуть лише студенти денної форми навчання, тож якщо своєчасно не …

Історія старого «Креденсу» або Як студенти-журналісти газету видавали

Ще 2005 року, коли Україна приєдналася до Болонського процесу, університети зобов’язали забезпечити студентів платформами для самостійної професійної роботи. Тож на факультетах журналістики виникли й успішно функціонують студентські видання – «Молодий журналіст», «Студентська координата» та ін. Проте львівський «Креденс» – чи не єдине медіа, яке може похвалитися святкуванням ювілею. Газета, яку ще десять років тому випускали на факультеті журналістики ЛНУ імені Івана Франка, «переселилася» в інтернет і зараз функціонує як інтернет-видання. Про історію створення і розвитку «Креденса» розповіла творець проекту і перший редактор Ольга-Варвара Конопка.

– Олю, як виникла ідея створити «Креденс»?

– Варто розпочати з передісторії. На другому курсі, щоб отримати добру оцінку з предмету «Теорія і практика журналістської творчості», кожна група випускала один номер газети «МоЖу». В цьому виданні публікували зарисовки, замітки та інші перші проби пера студентів, вдалі чи не дуже. Не можу згадувати про цей випуск без усмішки. Маленька газетка формату А4, віддрукована на різографі, змакетована за принципом «що бачу, те й співаю» – досвіду верстки ні в кого з нас не було. Місця в газеті було мало, а студенти любили розтікатися «мислью по древу», тож статті доводилося коротити, від чого страждав зміст і втрачався контекст… В підсумку всі отримали свої оцінки, але газета була «сирою», на 100% навчальний проект.

Тоді нам було цього достатньо, але вже на третьому курсі формат «МоЖу» не задовольняв наших амбіцій, був занадто тісним. Тут не було простору для, до прикладу, великого есе чи інтерв’ю. Та й виданню, відверто кажучи, бракувало «солідності», а коли тобі 18–19, дуже хочеться, щоб тебе сприймали серйозно, а результати творчості потрапляли перед ясні очі широкої публіки. Ми не мали майданчика, щоб висловитися, а бути почутими справді хотілося. Тоді й прийшло рішення створити «справжню» газету, з претензією на оригінальність, унікальність і певну універсальність – не «навчальний» проект. По допомогу звернулися до викладачів кафедри зарубіжної преси та інформації. Куратором проекту за власного бажання та з почуття обов’язку перед поколіннями майбутніх журналістів став Ігор Степанович Полянський, за що йому доземний уклін і мішок клопотів у подарунок. Так спільними зусиллями третьокурсників, Ігоря Степановича і викладачів кафедри в жовтні 2006 року з’явився «Креденс», у шухлядках якого кожен міг знайти щось своє.

– Слово «креденс» не надто відоме за межами Західної України. Чому обрали саме цю назву?

– Про такий популярний нині напрямок, як «неймінг», в 2006-му не чули ні слухом, ні духом. Тому пішли простим логічним шляхом – провели опитування серед однокурсників і обрали варіант «з родзинкою». Назва мала відображати універсальність видання – під нею треба було поєднати дуже різні напрямки. Назвали «Креденсом», бо це звучало колоритно, незвично, у креденсі багато шухлядок, в які можна поскладати будь-які ідеї. Кожна сторінка була шухлядкою – «редакторська», «для гостей», «з солодощами» тощо.

– Яким же задумувався «Креденс» від самого початку?

– «Креденс» створили не для оцінки, публікації в ньому не були обов’язковою частиною навчальної програми. У цьому проекті було багато творчої енергії, простору, амбіцій. Від самого початку ми продумали концепцію, в якій було відведено місце для публікацій і студентів, і викладачів, і для експертів – гостей видання. На той час інтернет-блоги лише починали розвиватися, а «Креденс» можна назвати колективним блогом, де публікувалося виключно те, що зацікавить нашого читача, що буде актуальним і оригінальним. Газета стала платформою для вільного висловлення своєї думки. Але в жодному випадку «Креденс» не задумувався як масове розважальне видання. Це був проект з претензією на інтелектуальність, концептуальність і професійність.

– Олю, минуло вже десять років від часу першого випуску… Чим став «Креденс» у твоїй персональній професійній історії?

– В моєму резюме робота у «Креденсі» іде першим пунктом! (усміхається. – Авт.) «Креденс» став моїм першим універсальним видавничим проектом. Я побавилася у головного редактора, автора матеріалів, рекламного агента, збутовика і, основне – дизайнера (згодом графічний дизайн став моїм хобі, пристрастю й улюбленою справою). З «Креденсом» я зрозуміла, що взаємодія з автором – це дуже і дуже складно! Доводилося вчитися працювати за принципом «І вовки ситі, і вівці цілі». Бо формат видання, авторського бачення і керівництва факультету не завжди збігалися, доводилося підганяти їх одне під одного.

Є аспекти видавничої справи, які можна вивчити лише на практиці, і «Креденс» якраз був тією першою платформою формування себе як журналіста. Це видання допомогло мені як, напевно, і кожному, хто брав участь у його створенні, здобути перший справжній журналістський досвід. Удосконалення журналістської майстерності, вміння шукати цікаві й актуальні теми, комунікація з аудиторією – всього цього ми навчалися, видаючи нашу газету.

Мені ж робота над «Креденсом» продемонструвала, що редактору потрібно мати навики «універсального солдата» – бути менеджером, вміти планувати, організовувати роботу редакції; психологом і дипломатом – щоб працювати з авторами, редакторами, дизайнерами і керівництвом; журналістом-практиком – щоб розуміти, що таке якість журналістського матеріалу, і не пропускати в друк усілякі дурниці; дизайнером і технічним редактором – бо яким би талановитим не був ваш дизайнер, його потрібно скеровувати у правильному напрямку і час від часу коригувати. І ще безліч інших функцій, яким можна присвятити лекцію-дві з ТПЖ.

– Як гадаєш, яким буде майбутнє «Креденсу»?

– Я думаю, ви можете зробити «Креденс» виданням високих стандартів. Газета не має бути тим антикварним креденсом, в який напихають будь-що. Критично ставтеся до матеріалів, відбирайте те, що справді буде актуальним і цікавим. Для вас «Креденс» може стати не лише першим журналістським досвідом, а й має всі шанси перерости в іміджеве популярне студентське видання. Все у ваших руках!

Творчий тандем або «сподіватися один на одного»

Ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Володимир Мельник і в.о. директора КП «Телекомпанія «Львів-ТБ» Юрій Візняк 6 квітня 2016 року підписали угоду про співпрацю. Цей крок відкриває нові можливості для творчої самореалізації студентів та працівників Університету і створює хороші передумови для втілення перспективних ідей. Більше практики! Здобуття досвіду – …