Я бачу кольорові тексти

4
0

Синестезія має спільний корінь із анестезією, остання означає відсутність відчуттів. А синестезія ж, навпаки, позначає сукупність декількох, а то і більше поєднаних відчуттів.

Розрізняють такі типи синестезії: графічно-кольорова, звуково-кольорова, температурно-нюхова, звуково-нюхова, кольорово-часова, часово-просторова та інші. Навіть відчуття болю може бути з кольоровим супроводом.

Синестетами з різними формами є майже 4 % населення. Однак, зважаючи на стрімкі зміни у цифровій індустрії, все більше людей розвивають у собі принаймні одну форму змішаних відчуттів. Адже, ми перебуваємо в оточенні значків, іконок, що мають певний колір та форму.

Якщо людина володіє однією формою поєднаних відчуттів, то може і не підозрювати, що інші не поділяють їхнє унікальне сприйняття. Однак, не всі з нею народжуються. Дехто після коми чи вживання наркотичних речовин також може мати змішані відчуття.

Відомі особистості-синестети:

Ференц Ліст (угорський композитор) – музика+колір.

Володимир Набоков (російський та американський письменник) – графема+колір.

Микола Римський-Корсаков (російський композитор) – музичні тональності+колір.

Річард Фейнман (фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії) – графема+колір.

Сібеліус Ян (фінський композитор) – звук+колір.

Вінсент ван Гог (нідерландський художник) – техніка мазків+тембр звуку.

Зелені, фіолетові, оранжеві слова та відсутність образів

Я маю вроджену синестезію. Свою особливість сприйняття слів і цифр усвідомила під час навчання в молодшій школі, коли на мої запитання, якого кольору те чи інше слово, люди тільки знизували плечима, і не могли зрозуміти, про що йдеться.

Пригадую, у 4-му класі я самостійно дібрала та вивчила 14 окремих строф із різних віршів, кожна з яких мала для мене своє кольорове забарвлення. І перед самим виступом на уроці могла легко змінювати їхню послідовність.

Ця особливість сприйняття світу допомагає мені швидко і надовго запам’ятовувати текстову інформацію. Однак, я зовсім не мислю образами. Думаючи про якусь річ, бачу в своїй уяві лише слово – її назву.

Я не знаю жодного слова, що не мало б кольору. Моя кольорова палітра, певно, налічує кілька десятків тисяч відтінків. Я не можу назвати конкретне число, оскільки часто я бачу лише колір слова, а назву кольору не знаю. Тому часом переглядаю кольорові палітри, щоб пояснити людям, яким я бачу їхнє ім’я, для прикладу.

Однотонні однакові слова та числа

Я маю складність у ідентифікації змісту, коли один колір має ціла група іншомовних слів. Тобто, я підсвідомо наділяю з добрий десяток іноземних слів одним відтінком. Тоді я плутаю їхнє значення, навіть якщо використовую ці слова уже багато років. Щоб цього уникнути, необхідно штучно перенаділити кожне з «проблемних» слів новим відтінком. Але немає гарантії, що вони приживуться, оскільки такий процес наділення зазвичай відбувається мимовільно.

Із числами також виникають складнощі. Адже цифр усього 10. Кожна, відповідно, наділена окремим кольором. Однак, деякі мають зовсім не яскраві, скоріше неясні відтінки. І коли цифри формуються у числа, от тоді починаються мої проблеми.

Зазвичай, колір слова визначається за домінантним кольором певної літери. Пояснити причину домінантності чи походження того чи іншого відтінку раціонально переважно неможливо. Тільки у випадку, якщо колір береться від реального відтінку предмета.

Наприклад, слово «ліс» у мене має відтінок оранжевого від літери ‘л’, що є такого ж кольору. Тобто, одна літера здатна зафарбовувати усі інші.

Із числами це так не працює. Оскільки, домінантних кольорових чисел може бути два або й більше. Особливо, прикро з датами. Наприклад, «1984» має домінантні кольорові цифри «9» і «8». Перша – відтінку коричневого, а друга – оранжевого. Намагаючись пригадати саме цю дату, я згадую ці два домінантні відтінки, а решту цифр моя пам’ять підставляє довільно, оскільки вони безликі для мене. Тож суттєвої різниці при згадуванні між 1984, 1987 і 1989 я не бачу. Боротися із забуванням важливих чисел можливо тільки, запам’ятовуючи їх у чорному кольорі і прив’язуючи до них образи.

Час від часу я переглядаю в інтернеті палітри кольорових відтінків, щоб потім використовувати їх у своїй уяві.

Якщо мене запитати, якого кольору літери на лого магазину, то навряд чи я зможу це пригадати. Оскільки у моїй пам’яті саме те слово, що дизайнери наділили рожевим кольором, може бути яскраво-синім, і запам’ятаю я його саме таким.

Найкурйознішим прецедентом вважаю зміну власного імені, колір якого мені був неприйнятним. Ірина в моєму сприйнятті має білий напівпрозорий колір. Тож я обрала похідну форму від імені – Ріна. Яка має Dark Scarlet – темно-карміновий колір.

Ірина Ісаєва

Ірина Ісаєва – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається