Сучасні діти і як їх виховувати

2
0

vyhovannya-diteyЗ погляду дорослих, сучасні діти і підлітки – або майбутні генії, або ж маленькі розчарування. Вони рухаються в майбутнє швидше, ніж це робили їхні батьки. Звісно, на це впливає багато елементів: незалежність країни, в якій ми живемо, зміна тенденцій і стереотипів, глобалізація і ще багато іншого. Ми намагаємось не відставати від прогресу і хочемо виховати власних дітей так, аби вони знайшли своє місце в цьому новому світі.

Зараз існують різні фактори впливу на дитину, які формують її уявлення про довкілля і ставлення до нього. В першу чергу на свідомість юного покоління впливає Інтернет. Маленькі користувачі почали масово спілкуватися зі своїми друзями в соціальних мережах. Ховаючись за масками анонімності, вони навчилися висловлювати свої думки прямо, адже знають, що за це їм нічого не буде, адже співрозмовник ховається за таким же монітором далеко звідси. Діти з однаковими ідеями формують власні групи, створюють різні пабліки, де цікаво саме їм, де вони можуть знайти тих, хто їх оцінить і зрозуміє. Так вони навчились згуртовуватись і швидко знаходити собі друзів за інтересами. І це є той великий «плюс», який так часто помічають старші, забороняючи дітям подібні контакти. Та Інтернет часто здійснює й негативний вплив на дітей. Наприклад, на тих, які люблять всюди сунути свого носа, він може викинути занадто багато зовсім непотрібної, небезпечної і шкідливої для психіки інформації. Бо ж сайтів у мережі безліч, вони створені для людей різних вікових категорій та інтересів. А це впливає на особистість дитини, яка розвивається і завжди готова запам’ятовувати нову інформацію.

Великий вплив здійснює саме спілкування з людьми і, власне, компанія, в якій проводить час підліток. Не все в нашому світі так прекрасно, і кожна дитина з слабкою силою волі може потрапити в таку громаду, про яку батьки завжди кажуть: «З такими хлопчиками/дівчатками ніколи не гуляй!» Багато дітей, які не отримують досить уваги від рідних, шукають її в ровесниках, «веселих» наркотиках і на дні пляшки. Тим більше, дитинство і підлітковий вік – це саме той період, коли ми дуже близько до серця сприймаємо думку оточення. Для дітей це настільки важливо, що вони випрошують у батьків нові планшети, модні аксесуари лише для того, щоб здатись кращим за інших, щоб піднятися за рахунок цього в очах ровесників. Це своєрідний спосіб самоствердження в компанії, що є важливим для кожного. Адже саме в цей період ми визначаємось із своїм майбутнім місцем у колективі.

На свідомість юних поколінь впливає Інтернет

«На свідомість юних поколінь впливає Інтернет»

Тут величезну роль відіграє саме характер дитини: вона є або лідером, або нейтральною стороною, яка все ж може висловити свою думку, або ж покладистою особистістю, що готова підкоритися чужій думці. Звісно, такі риси є вродженими, проте не варто відкидати вагому роль батьківського виховання на формування характеру дитини.

Інколи просто на вулиці можна спостерігати, як мама веде за руку дитину, а та вимагає у неї якусь іграшку, або ж нарікає, як їй важко, бо ровесники можуть дозволити собі більше, мають набагато крутіші речі. Така дитина, зазвичай, виростає у сім’ях, де їй дають якраз-таки більше, ніж іншим. Батьки присвячують усе своє життя дитині і абсолютно не дбають про себе, власні бажання та інтереси, вони підлаштовуються під свою дитину. Саме такі діти згодом вимагають у батьків все більше і більше, а якщо раптом колись і отримують відмову, то це для них стає шоком. Звичайне «ні» сприймається мало не як зрада, і друзів по такому нещастю «покинуті» шукають саме у сумнівних компаніях.

Ви думаєте, краще все заборонити і тримати дитину на короткому повідку? Але варто задуматись, що ж тоді з нею буде, коли вона опиниться сам на сам з великим білим світом, коли відчує смак свободи і забажає спробувати абсолютно все і одразу. Такі діти або ж замикаються в собі й стають неповноцінними в спілкуванні з ровесниками, або ж при першому подиху волі проявляють себе шибайголовами.

Як же тоді потрібно виховувати дитину? Два авторитетні іноземні автори в своїх книгах розповідають, як варто виховувати дитину, щоб виросла вона «такою, як треба».

Джон Медіна – біолог-еволюціоніст, що займається проблематикою розвитку мозку, а також генетикою психічних розладів. Директор Центру вивчення мозку при Тихоокеанському університеті Сіетла (Seattle Pacific University), керівник відділення біоінженерії медичної школи при держуніверситеті Вашингтона (Washington State University). Його книга «Правила розвитку мозку дитини» підкорила весь світ. У ній автор зазначає: «Батьки щодня зіштовхуються з багатьма питаннями виховання, але не всі з них позначаються на майбутньому характері дитини. Окрім одного – як ви даєте раду з емоційним життям дітей». Виховання повинне бути вимогливим, батьки і діти мають відчувати перш за все комфорт у власних емоціях. Обов’язково потрібно відстежувати емоції вашої дитини, озвучувати їх, пояснювати і обговорювати, бігти назустріч почуттям. А ще у вас завжди повинен бути запас емпатії напоготові.

Хороші батьки вміють поєднувати чуйність і вимогливість. Мама і тато повинні бути авторитетом для своїх чад, але водночас і найкращими друзями. Ще одна порада – спостерігайте! Звертати увагу на дитину треба завжди, але не шляхом залякування та контролю, а ненав’язливо, з любов’ю, наче турботливий сімейний лікар. Адже батьки, які володіють емоційною інформацією, мають потужну здатність передбачати поведінку.

Мама і тато повинні бути авторитетом

«Мама і тато повинні бути авторитетом, але водночас і найкращими друзями»

Коли батьки розмовляють з дітьми про емоції, то вчать самостійно їх контролювати, бути врівноваженим, краще заспокоюватись. «Ти здаєшся сумним. Тобі сумно?» – ніколи не зайве поговорити з дитиною. Не можна засуджувати дитину за прояв емоцій, бо це природа почуттів. Вони мають право злитись, нервуватись, боятися чи сумувати. Існує одне правило: поведінка – це вибір дитини, а емоції – мимовільний прояв.

Ви вважаєте, що виховуєте свою дитину правильно? Дайте відповідь на такий тест. Ви з дитиною стоїте в черзі на пошті. Вона просить пити. Ви кажете, купите, але трохи пізніше. Дитина, якою керує природний інстинкт, злиться, напруження зростає і вона голосно викрикує, привертаючи увагу посторонніх: «Я хочу води зараз!» Що тепер? Що зробите ви? А) Проігноруєте бажання дитини і грубо накажете не кричати. Б) Присоромлені істерикою, просите: «Не ганьби мене на людях». В) Безсило всміхаєтесь, поки дитина вередує.

Хайм Гіннот, один із найвпливовіших дитячих психологів свого покоління, сказав би, що кожен варіант – поганий. Правильною реакцією є співпереживання. «Ти хочеш пити? Як я хотіла б дати тобі попити… великий ковток водички добре б засмакував зараз… Я теж хочу пити, але мусимо трохи почекати, потерпіти разом». Рефлекси співчуття та тренувальні стратегії є єдино відомими моделями поведінки, які послідовно розряджають напружені емоційні ситуації. Емпатія діє!

Інша важлива книга, що підкорила Європу, – «Французькі діти не плюються їжею» – належить Памелі Друкерман. Ця книга, як підручник для мам, які хочуть займатись своїм життям, працювати, а не увесь свій час сидіти з дитиною. Ось декілька тез із цієї книги: ідеальних мам взагалі не існує, не треба присвячувати все ваше життя дитині, тому після 9 вечора – час лише для дорослих; якщо інколи віддалятись від дитини, ви стаєте кращою матір’ю; забудьте про існування почуття провини; не вимагайте від чоловіка рівноправної участі в домашніх справах і догляді за дітьми. Думки українських мам щодо цієї книги розділились: дехто готовий жити і живе за такими правилами, а дехто категорично проти і відстоює головний обов’язок матері – виховувати дитину. Кожен має право вважати по-своєму, але з чим погодиться кожен – виховуючи дитину, завжди треба зберігати спокій і не втрачати самих себе. Лише так ви зможете стати тим самим авторитетом і найкращим другом для своєї кровинки.

Ірина Білик

Ірина Білик – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається