«Слабкий в поезії, але не в любові до неї»

2
0
Андрій Дахній під час лекції

Андрій Дахній під час лекції на філософсько-богословському факультеті УКУ. Фото із сайту theological.ucu.edu.ua

Філософія – це релігія чи наука? А може, взагалі мистецтво? Німецький філософ Мартін Гайдеггер мав свій погляд щодо цього. Донести його до всіх зацікавлених спробував доцент кафедри історії філософії Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Йосипович Дахній, який 18 квітня прочитав лекцію на тему «Філософія Мартіна Гайдеггера: між теологією і поезією (спроба інтердисциплінарного аналізу)». Організатор зустрічі – Філософсько-богословський факультет УКУ. Увагу слухачів привернули оригінальні теорії і багатогранний світогляд німецького філософа, його розуміння і трактування любові до мудрості.

ТО ФІЛОСОФІЯ ЦЕ НАУКА ЧИ РЕЛІГІЯ?

Перш ніж наблизитись до провідних ідей бібліографії Мартіна Гайдеггера, Андрій Йосипович «почав із азів»: що є філософією у розумінні німецького мислителя. «Існує 5 типів світогляду: міфологічний, релігійний, філософічний, науковий і, власне, мистецтво», – пояснює доповідач. Одні мислителі у своїх теоріях ототожнювали філософію з наукою, інші, зокрема пооціновувачі мудрості  першої половини ХХ століття, керувалися думкою, що вона – це ніщо інше, як богослов’я. «Гайдеггер ж  чітко окреслює сферу філософії». «Науки не мислять!» – стверджував він.  Вони можуть калькулювати, визначати можливості, але не більше. Наука не може пізнавати істину, домислити свого власного розуміння речей, вона вивчає, те що вже є. Релігія – це всього лише теологічне підґрунтя, яке допомогло Мартіну Гайдеггеру «вийти на шлях мислення». «Її площина просто спрямована на пізнання буття, а не Бога», – пояснює ідею Гайдеггера лектор. Навіть розуміння сутності часу, на думку німецького філософа, в усіх трьох випадках різне: « Для науковців час зводиться до вимірювання, богослови сприймають його у кореляції з вічністю. Філософія не може собі дозволити ні того, ні іншого». Тому для неї відводиться своє «королівство».

«БУТТЯ ТУТ І ТЕПЕР»

Ключове поняття всієї філософії Мартіна Гайдеггера звучить так: «Dasein» («Буття тут і тепер»).  Саме онтологія є, на його думку, тою найважливішою сферою, на яку має керуватися філософія. Але не можна зводити людину до теоретичного пізнання світу, як це робить наука. Ми прагнемо пізнати глибшу суть.

Дехто вважає Гайдеггера атеїстичним екзистенціалістом, проводячи паралель між ним і ще одним філософом доби Нового часу – К’єркегором. Насправді, Гайдеггер в дечому і підтримував його ідеї, зокрема в ненав’язуванні людині своїх суджень: «Філософія лише має на щось вказувати, показувати шлях для пошуків, але не заповнювати змістові прогалини». Але назвати цього німецького мислителя атеїстом не можна. На думку Андрія Йосиповича, найближчим до опису ідеології Гайдеггера є визначення «теолог».

Відкрита лекція Андрія Дахнія зібрала чимало поціновувачів

Відкрита лекція Андрія Дахнія зібрала чимало поціновувачів філософії Нового часу. Фото із сайту theological.ucu.edu.ua

«МИСЛИТЕЛЬ ПРОМОВЛЯЄ БУТТЯ, А ПОЕТ НАЗИВАЄ СВЯЩЕННЕ»

Ранньому  Гайдеггеру притаманне звернення до релігії, як до опорної точки свого пошуку. В пізній період своєї діяльності він  вдається до дискурсів у мистецтво, а конкретніше – у поезію. На його думку, філософія – це щось розташоване між релігією і мистецтвом, хоча й сама вона йому вже не імпонує. Гайдеггер схиляється до мислення, зраджуючи точності і строгості жанру афористичністю. «Він вважав, що саме поети прислуговуються до пізнання буття», – говорить Андрій Йосипович. У віршах, між рядків, знаходиться справжня істина. Саме вони містять в собі всі відповіді на вічні запитання.

Тут Гайдеггер заручався підтримкою давньогрецького філософа Аристотеля, який вважав головною відмінністю поезії та історії, що перша описує не те, що вже було, а те, що може статися, чого ми не знаємо напевно, пізнаємо самі. Тут і розташовується точка дотику двох сфер: філософії і мистецтва.  «Проте головними є «не твори, а шляхи», не самі вірші, а їх ідеї, нові горизонти, які вони відкривають», – додає професор.

А взагалі, Мартін Гайдеггер не був вправним поетом. «Достоєвський любив казати про себе: «Шваховат я в философии (но не в любви к ней; в любви к ней я силен)», – підводить Андрій Йосипович слухачів до оригінального завершення лекції, – а Гайдеггеру добре пасуватиме таке: слабкий в поезії, але не в любові до неї!».

Ярина Пришляк

Ярина Пришляк – головний редактор «Креденсу», студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається