«П’ята влада» – всесильність чи обмеженість?

2
0

7505

Хтось називає його героєм, дехто – зрадником. Одні вважають його загрозою національній безпеці, інші – людиною, котра змінила журналістику ХХІ століття. То хто ж він, Джуліан Ассанж, хакер-журналіст, який прагне сенсації, чи революціонер, який домагається правди?

«П’ята влада» – біографічна драма режисера Білла Кондона, яка з’явилась на екранах 2013 року. Створена на основі книг «Inside WikiLeaks: My Time with Julian Assange at the World’s Most Dangerous Website» Даніеля Домшайта-Берґа і «WikiLeaks: Inside Julian Assange’s War on Secrecy» Девіда Лі та Люка Гардінґа. Належить до жанрів: трилери, біографічні, драми. У головних ролях: Бенедикт Камбербетч (Джуліан Ассанж) та Даніель Брюль (Даніель Домшайт-Берґ).

Фільм створено на основі реальних подій. У стрічці розповідається про амбіційного інтернет-революціонера, який заснував у 2006 році сайт «WikiLeaks» і прагнув доносити інформацію будь-яким способом. Викриття державних злочинів, корупції та справжніх деталей ведення війни – повсякденні справи у житті головного героя. Постачальники інформації були добре зашифровані, а інформацію ретельно перевіряли. Сайт, створений ним одним, зробив фурор на весь світ. На нього посилались найавторитетніші видання Америки та Європи. Але фанатичність інтернет-журналіста породила манію величі, через яку він забув про журналістську етику.

Музика до фільму підібрана чудово. Вона захоплює і додає напруженості, підсилює очікування наступних подій. Освітлення вдало доповнює гру акторів. Глядач перебуває у вирі подій, створюється ефект присутності, співпереживання.

Цікавими є картини, у яких замальовується величезна кімната з безліччю робочих місць: столи, комп’ютери, документи. Вони існують в уяві головних героїв. Кімната пуста, там працює Даніель та Бенедикт. Створюється враження, що усі ці робочі місця – це обсяг роботи, яку виконує лише двоє людей. Таким чином, ми можемо осягнути усю важливість зробленої ними праці. Адже ніхто не знав, що «WikiLeaks» – це лише «два фріки з одним сервером».

Кадр з фільму

Кадр із фільму

Чого вони домагаються? Правди і справедливості. Без переробки, без викривлення. Але яка правда потрібна світові? Первинна і невідредагована? Чи та, котра захищатиме особисті дані інформаторів? Думки головних героїв щодо цього розійшлись. Джуліан Ассанж вважав, що світ має знати правду такою, якою вона є. Його не цікавило те, що багато людей може постраждати. Обираючи між обов’язком журналіста і моральними принципами, він обрав перше, забуваючи про те, що людські цінності потрібно ставити вище, ніж свої амбіції.

Оприлюднення десятків тисяч засекречених матеріалів про участь США у війнах в Іраку та Афганістані створило справжній резонанс у світовому суспільстві. Емоційно напруженим моментом стало зламування сайту колишнім соратником Ассанжа – Даніелем. Режисер провів паралель із сюрреалістичною кімнатою, у котрій Даніель трощив усе підряд.

Гра Бенедикта Камбербетча захоплює. Він мимоволі починає нам імпонувати, і ми йому довіряємо. Помічаючи схибленість його героя, ми все одно не можемо жорстоко засуджувати, нам стає його жаль. Режисер майстерно ввів картини із заглибленням у минуле головного героя: вогнище, маленький хлопчик, затуманена свідомість, важке дитинство, захоплення програмуванням. Це дає нам змогу зрозуміти те, в яких умовах виріс майбутній геній, що змусило його мало довіряти людям і стати аутсайдером.

Інші герої на його фоні відходять на задній план, проте не стають малопомітними. Їхні спільні зусилля створюють для нас цілісну картину, де кожен займає своє місце і відіграє певну роль у цьому мурашнику ЗМІ.

Інколи здається, що з екрану до нас говорить Джуліан Ассанж. У цьому допомагає монолог Камбербетча із зверненням до глядачів.  Він говорить: «Хочете правди? Відшукайте її самостійно. Ось хто їх лякає – Ти». Адже ти і є п’ятою владою.

Стрічка має багато негативних відгуків. Вона зайняла перше місце в рейтингу Forbes серед найпровальніших фільмів, який з бюджетом у  $28 млн заробив у прокаті лише $6 млн. Сам Джуліан Ассанж розкритикував фільм «П’ята влада» у листі до Камбербетча і стверджував, що стрічка створена на основі брехливої книги.

Фільм знятий не заради того, щоб розкритикувати чи возвеличити Джуліана Ассанжа, а для того, щоб ознайомити людей із цими подіями в журналістиці, і щоб кожен міг самостійно оцінити дії головного героя. Нас не годують стереотипами. Спочатку ми бачимо творця WikiLeaks як талановитого хакера та журналіста, людину, яка змінює уявлення про доступ до інформації. Та згодом ми розуміємо, що його схибленість шкодить людям.

Стрічка викликає двозначні почуття. Не до кінця розумієш, як оцінювати головного героя біографічної драми. Фільм не дає нам повної інформації. У ньому багато загальних фраз. Для того, щоб оцінити діяльність сайту WikiLeaks і його головного редактора зокрема, потрібно ще й промоніторити статті в інтернеті. Можливо, саме через це більшість людей не може зрозуміти головну ідею, і чому про це взагалі зняли фільм.

Кадр із фільму

Кадр із фільму

Після перегляду у глядача залишається багато запитань, на які йому доводиться самостійно відповідати. Та й головного героя показано здебільшого з однієї сторони. Він постає перед нами людиною, яка прагне, щоб його завжди слухали і виконували те, що він захоче.

Режисер фільму говорив: «Пройдуть десятиліття, перш ніж ми зрозуміємо, як вплинув на нас WikiLeaks. Події все ще розгортаються, і цей фільм не ставить за мету бути остаточною заявою на цю тему. Навпаки, ми поставили своїм завданням створити драму, яка досліджує виклики, пов’язані з доступністю інформації».

Негативні відгуки не псують цей фільм. Людина, яка здатна мислити, не буде сприймати сюжет прямолінійно, а заглибиться у сенс. Кожен має задуматись над питаннями, поставленими у стрічці.  Що важливіше: правда чи безпека країни, безпека країни чи життя людей, життя людей чи правда? Нам постійно доводиться обирати. У кожного своя правда. Головний герой говорить в монолозі в посольстві Еквадору: «Якщо ти хочеш знати правду, тобі ніхто її не скаже. Скажуть лише свою правду. І якщо ти хочеш правди, шукати її доведеться самому. Справжня влада – в твоєму бажанні й готовності дивитися за межі цієї історії». От Джуліан і шукав. Він був впевненим у тому, що п’ята влада – це Ти. Кожен з нас.

Юлія Ухіна

Юлія Ухіна – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається