0
0

Американський дослідник Чарльз Мур два роки тому підрахував, що в тихоокеанських водах дрейфує близько 2 мільйонів тонн сміття. Величезні пластмасові плями у Тихому океані за розміром удвічі перевищують континентальну площу Америки. Подейкують, що в Індійському і Атлантичному — також бачили щось схоже на пластиковий суп. «Інгредієнти» прибувають в океани звідусіль, не лише з прибережних міст. Пластмаса втрапляє в організми птахів та риб, потрапляє в екосистему і вже призводить до отруєнь живих істот. Варто ще раз згадати, ніщо і нікуди не зникає безслідно. Цілком ймовірно, що в місцевому суші-барі ми якось посмакуємо фрагментами власних пластмасових відходів.

 

Добровольці намагаються очистити дамбу Вача поблизу міста Кричимо (Болгарія) від пластикових пляшок.

Пластмаса міцно закріпилася у масовому виробництві товарів. А студенти — масові покупці. Найближча до студента пластмасова річ — кулькова ручка, здебільшого її корпус виробляється з синтетичного полімеру. Тож, якщо, згідно з показниками 1998 року, в ЛНУ навчається більше 20 тисяч студентів, кожен студент за рік використовує не менше 10 ручок. Отже, їх виписується, як мінімум, 200 тисяч штук, які потім потрапляють на смітник.

Поза увагою залишаються речі, якими ми користуємося щодня, це навіть пластмасові стаканчики для кави. Під час опитування студенти зауважили, що у мене (журналістки) ручка, диктофон і фотоапарат — все пластмасове. Очевидно, у масовому виробництві це гарний замінник невідновлюваним ресурсам. «Відмовлятися від пластмаси треба з розумом, — сказав третьокурсник Мірко Балабан, — якщо всі будуть писати лише олівцями, дерев на планеті вистачить ненадовго». Свого часу полімери також з’явилися як альтернатива природним ресурсам, але їх перестали використовувати «з розумом». Більшість опитаних студентів готові відмовитися від пластику за умови альтернативи: дешевої та розповсюдженої. Де зараз у супермаркеті можна побачити екоторбу (бавовняна сумка) або паперові пакети (з переробленого паперу)?

Поодинокі пропозиції у Львові вже є. Це екологічні магазини, які продають багаторазові підгузки, бавовняні сумки, екологічно чисту косметику. Філософія певних косметичних фірм враховує екологічні, майже лікарські засади «не нашкодити».

У Львові є магазин, в якому ялинку прикрасили целофанками, замість новорічних іграшок. «Акція стартувала 13 січня, — пояснює бренд-менеджер магазину Наталя Кругла. — Ми залишаємо в старому році пластикові пакети як дещо погане». Кафедра раціонального використання природних ресурсів і охорони природи також вже традиційно самостійно виготовила ялинку з пластикових відходів і поставила її під своїми дверима.

Гасло вигаданого комерційного холдингу з розповсюдження одноразових предметів «A.D.»: «Ми з вами від самого народження і до смерті». Так автор однойменного роману «A.D.» Герман Садулаєв іронізував щодо культури одноразовості в сучасному суспільстві. За об’ємами пластик і пластмаса складають найбільшу частку твердих побутових відходів, за кількістю — від 1-5% з усього сміття у світі. Після того, як метал і дерево замінили «легким і дешевим», звичка одноразовості поширилася і традицію зберігання старих речей замінила мода на постійне оновлення.

 

Два мільйони індусів щодня здійснюють ритуальне обмивання у брудних водах Гангу. Окрім сміття, у воді плавають тіла людей (ритуальне «поховання») і тварин.

Основний парадокс у тому, що пластмасу, матеріал, який розрахований на довготривале використання, використовують для одноразових потреб, наприклад, для пакування продуктів, побутових речовин.

Ігор Рожко, доцент кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи, каже, що пластмаса, залежно від виду, розкладається, починаючи від ста років (маленькі пакетики з супермаркетів), а деякі контейнери для сміття мають термін з гарантією до 300-400 років. Тож навіть целофанові пакети, якими користуємося недовго, переживуть нас, і ще наші онуки зможуть бавитися ними.

Пластмаса — це привілей сучасного світу і ми за неї відповідаємо. Метафора безсмертя, яку ми вигадали не для себе.

У львівських супермаркетах прозорі пакетики можна брати скільки завгодно і всі безкоштовно. У Німеччині ви б заплатили за кожен пакетик. А отже не схотіли б щоразу купувати новий. Плюс до того, прочитали б на ньому «Цей пакет виготовлений з повторно переробленого пластику. Просимо знову кинути його у спеціальний смітник». Така політика виховує відповідальність за користування пластмасою.

«За кілька місяців перебування у Франкфурті, я жодного разу не побачив там одноразової пляшки, — коментує Ігор Рожко. — Пляшки там багаторазового використання. Вони неначе скляні, та легкі. Їхня собівартість невелика, але ціна — висока, щоб не викидали», — пояснює він. Відповідно до цієї ж екологічної політики, німці можуть здавати тару в магазини і платити лише за вміст: пиво, колу, мінеральну воду, йогурти.

Така ініціатива впроваджується масово, найчастіше — за допомогою законів. Німці, безумовно, дуже дисциплінована нація. Але завдання всієї планети — оптимально використовувати пластик і не шкодити довкіллю. Тож увесь світ, так чи інакше, шукає найліпший варіант. Відмовившись від систематичного підходу, властивого німцям, в Америці пластик спалюють за допомогою спеціальних високотемпературних технологій. Адже низькотемпературне (звичайне) спалювання пластмаси призводить до виділення діоксинів — токсичних канцерогенних речовин. У Ізраїлі винайшли органічні полімери з кукурудзяного волокна, які розкладаються протягом трьох місяців. А у Великобританії винайшли агрегат, який переробляє всі види пластику одночасно, без сортування, натомість виготовляє речовини для нової пластмаси, автомобільних шин.

Україні екологічна свідомість також притаманна. Як приклад, у Львові, восени минулого року, підтримали ідею для створення Екологічної Конституції Землі. Як Вам?

Звичка сортувати сміття українцям вже прищеплюється. А ПЕТ-пляшки і зараз збирають та переробляють на будівельні матеріали та побутові предмети. Значно зменшилася частка ПЕТ-пластику на сміттєзвалищах після того, як таку тару почали приймати за гроші. 1 кг пластмасових пляшок коштує 60 копійок. У Львові біля будинків підприємства з переробки пластмас ставлять спеціалізовані клітки для пляшок. Приймають пляшки від харчових продуктів (води, олії), прозорі, синього, зеленого та коричневого кольорів, спресовані, без кришечок. Пляшки потім миють, переробляють на гранули, а з гранул роблять нові капсули, з яких потім видувають нові пляшки. Отож пластмасу можна переробляти безкінечно. За деякими даними, 1 тонна пластику, зданого на переробку, зекономить 750 кг нафти.

Окрім підприємців, у збереженні чистоти зацікавленні ініціативні групи, які займаються прибиранням парків та інших місць у Львові. Незалежна група екологічних ініціатив (НГЕІ) «Чистий Львів» проводить такі акції.

«Навесні, коли трава ще невисока, ми прибираємо парки та місця відпочинку. У нас невелика група людей, але ми об’єднуємося з іншими ініціативними групами, обмінюємося інформацією», — розповідає в телефонній розмові Анжеліка Широкова, учасниця групи «Чистий Львів». Приєднатися до такої спільноти можна, залишивши свої контакти на сайті «Еко Львів» або написавши на їхній е-мейл, вказаний на сайті.

Студенти Львівського національного прибирають самостійно. Кілька років тому група студентів з географічного факультету зібрала 2 тонни сміття навколо озера Пісочне, Шацькі озера, здебільшого — пластмасових відходів, які залишають відпочивальники. «Довелося шукати трактор з причепом, щоб вивезти усе сміття», — ділиться досвідом Ігор Рожко.

Це лише у фільмі «Краса по-американськи», танцюючи від подиху вітру, пакетик має свій шарм, а насправді — тисячі танцюючих пакетиків виглядають не так романтично, особливо, якщо вони майже безсмертні. Це вже навіть страшно, коли все навколо застелене різнокольоровими субстанціями.

Дайана Коен — художниця і одна із засновниць Коаліції пластикового забруднення — пропонує рятівну формулу: зменшувати + повторно використовувати + переробляти + відмовитися. На локальному рівні ми, студенти, можемо теж зробити свій висновок:

■ Ходити у супермаркет зі своїми пакетами або бавовняною сумкою (ціна такої сумки від 15 до 30 гривень, але її можна пошити й власноруч).

■ Сортувати сміття, кидати в спеціальні контейнери пластик для вторинної переробки.

■ Брати участь у «еко-десанті»: допомагати прибирати пластик у парках та інших місцях відпочинку.

■ Побачивши долі пластиковий пакет, пляшку або обгортку, підняти і кинути їх у смітник.

Аліна ПОДЛЄСНА

Фото: AFP

 

1 Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *