Освіта в Україні пострадянська?

1
0
Руслан Савчинський

Руслан Савчинський виступає з доповіддю в книгарні «Є»

Кандидат соціологічних наук, доцент кафедри історії та теорії соціології ЛНУ імені Івана Франка, старший аналітик аналітичного центру pro.mova Руслан Савчинський виступив з доповіддю на тему «Соціокультурні аспекти освіти в контексті модернізації українського суспільства». Подія відбулася 23 травня у книгарні «Є». 

«Світ змінюється, і змінюється специфіка нашої зайнятості», – розпочинає лекцію Руслан Савчинський. Нові покоління, нові порядки, нові цінності. Суспільство модернізується, ставлячи перед собою інші пріоритети, розширяючи горизонти своїх ідеологій. Освіта – індикатор рівня розвитку тої чи іншої держави. Що ж ми спостерігаємо в освітньому середовищі України?

Пострадянськість, авториритаризм, соціалістичні змагання. Вже з юних років маленьких українців насильно кладуть на прокрустове ложе стандартизації і універсалізації, відрізаючи «зайві» таланти і риси самобутності. «Всі ми різні, а нас просто заганяють в одні рамки», – говорить лектор. Усі учні однакові, усі повинні виконувати одні і ті ж завдання. Нічого не нагадує? Нехай ми вже не носимо червоні піонерські галстуки на шиї, але «хто крокує дружно в ряд?» все ще вперто лежить у коробках нашої підсвідомості. Ініціативу можуть покарати, креативність скептично розкритикувати, бо твоя думка має збігатися з тим, що подано в підручнику. Тут же й страх помилки, який в майбутньому переростає у «комплекс відмінника». А чому нам не пояснюють, що неправильна відповідь – це всього лиш можливість отримання досвіду? «Освіта не повинна вчити якимось універсальним функціям, а має враховувати особливості кожної дитини, визначати таланти і розвивати школяра по його індивідуальній траєкторії», – робить висновок Руслан Савчинський.

«Передача інформації чи відтворення?» – вагоме питання у контексті форми нашої освіти. Що від нас вимагають: знати матеріал чи володіти ним? Масове студіювання чиїхось суб’єктивних думок, викладених у застарілих підручниках, – те, чим займаються українські учні. Запам’ятати, здати і забути – наш девіз. На жаль, оцінюють не думки, а просто їх відтворення. «А навіщо все це запам’ятовувати, якщо є Google?» – жартує пан Руслан. Система освіти повинна бути побудована так, щоб учнів, студентів вчили працювати з інформацією, аналізувати, розуміти і перетворювати, а не просто переказувати давно очевидні істини.

То що ж робити з усіма цими проблемами? Як українській системі освіти відійти від радянського зразка і піти шляхом постіндустріалізації? «Є два типи змін: зміни зверху і зміни знизу», – пояснює лектор. Оскільки наше суспільство патреналістичне, то всі ми чекаємо на отой перший варіант розвитку подій. Має прийти якийсь герой, взяти все в свої руки і навести лад в осередку нашої освіти. Такі зміни можливі, але, як стверджує пан Руслан, дуже не тривалі в часі, не стійкі. «Зміни ж знизу – це коли «визріває» саме суспільство. Звичайно, це довший шлях, але тут менш ймовірні відкати назад у розвитку». Якщо ми хочемо змінити усю систему, варто почати з основ і засад. Замість конкуренції між учнями – спільні проекти, замість уроку-монологу – урок-дискусія, помилка – це не пришестя апокаліпсису, а креативність треба цінувати і розвивати. Саме такі прості перетворення здатні створити докорінно нового соціального агента.

«Суспільство – самовідтворювальна система: ми є і його продуктами, і його творцями», – стверджує Руслан Савчинський. Освіту теж можна піддати цій характеристиці: ми творимо її для того, щоб вона творила нас. Тож якщо ми хочемо змінити наше суспільство, то чи не варто почати з освіти?

Ярина Пришляк

Ярина Пришляк – головний редактор «Креденсу», студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається