«Ножі в курях…» або як знайти себе?

0
0
Афіша вистави.

Афіша вистави. Фото із сайту театру ім. Леся Курбаса

Скільки потрібно акторів на сцені театру, щоб передати глядачеві кожну емоцію твору? Дванадцять? Сім? П’ять? А як щодо трьох, які приковують увагу кожним жестом, словом чи поглядом?Вони зачаровують зал так, що ті бояться вдихнути, або ж навпаки, дозволяють собі сміятись у весь голос.

«Ножі в курях, або спадок мірошника» – читаю я на брошурці, що залишили на кріслі театру Леся Курбаса. Сідаю, і розумію, що театрали знову перевернули все догори дриґом, а точніше поміняли сцену і глядацькі місця. Чи то, щоб глядачі відчували вищість над селянами з п’єси, чи просто, щоб було легше розвісити декорації, шнурки для білизни.

Поки голова була зайнята цими думками, світло помаленьку згасло і на сцену вийшла молода жінка. «Селянка» – винесла я вирок, дивлячись на її сукню, слухаючи її розмову. Та не проста, бо поміж хатніх клопотів і рутини вона помічає блакитне небо, птахів, що літають, білі хмари, чорні хмари, з яких от-от випаде дощ, чисту калюжу, крізь яку видно земляне дно, вітер, що так лагідно колише дерево. Жінка помічає все прекрасне, що її оточує, знаходить всьому назву, от тільки себе ще не знайшла.

Згодом знайомимось з її чоловіком, Вільямом. Він прихильний до своєї молодої, такої безпосередньої дружини, та на першому місці у нього коні. Тому й в селі чоловіка глузливо прозвали Орач Коник Вільям. Одного дня він відсилає дружину до мірошника, щоб та змолола зерна. Так і починається цей любовний трикутник…

Сцена з вистави

Сцена з вистави. Фото gazeta.zn.ua

Хоч у виставі і присутнє кохання, основна проблема тут у пошуку себе. Насправді жінка не між чоловіками, а між селянським життям орача і сучасним життям мірошника. На вже вищезгаданих простинях проектуються думки героїні, що поступово розквітають. Й під кінець вистави ми бачимо всі барви її внутрішнього світу, й жінка нарешті знаходить себе.

По завершенню актори тричі вибігають на сцену, поки вдячні глядачі аплодують стоячи. Знову театр Курбаса довів свою унікальність у баченні творів, знову дозволив трішки побути в атмосфері творчості, якою просочена його кожна стіна. Браво автору п’єси, браво режисерам і художникам, і велике браво акторам!

Софія Порада

Софія Порада – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається