Народна мудрість – яка вона?

0
0

Ольга Лех

Іноді набагато легше, коли за нас роблять вибір. До прикладу, ми прочитали гороскоп і вже знаємо, що цього тижня варто провідати батьків – і нас вже не мучать сумніви на кшталт – їхати таки додому чи піти на чергову вечірку. Але чи задумувались ви коли-небудь, хто та як складає ці гороскопи? І, зважаючи на це, чи можна у них вірити? Кожен гороскоп має свого «казкаря» та пояснення того чи того твердження у ньому. Так само прикмети та забобони мають своє коріння й тлумачення, і якщо в цьому розібратись, то інколи й смішно може стати – «а ми в це вірили?».

Ви ще не передаєте речі через поріг? Боїтеся чорного кота, який перейшов вам дорогу? Ще досі вважаєте, що через розсипану сіль з кимось посваритесь? Спробуймо пояснити, чому можна не зважати на забобони.

Поріг у хаті наші предки вважали межею між двома світами: між домашнім затишком та ворожим світом. Тому вітатися через поріг, передавати речі через нього вважають поганою прикметою. Чому межею між світами?Річ у тому, що археологи знаходять під порогом українські первісні поховання. Колись українці ховали своїх родичів під порогом, бо вірили, що вони будуть оберігати оселю від усього лихого. Власне, звідси й звичай кланятися порогу, ударяти труною об поріг та заборона передавати речі через поріг.

Також з традицією поховання під порогом пов’язаний ще один забобон – не можна повертатися до хати, якщо щось забув. Колись вважали, що переступаючи зайвий раз через поріг, можна занепокоїти духів предків, які можуть розгніватися.

Гадаю, ви усі неодноразово чули, що ввечері не можна виносити сміття з хати. Друга частина цієї прикмети звучить так: «бо про вас будуть пліткувати». Попри те, що цей забобон чи не найпопулярніший у чоловіків, у ньому є певна логіка. А й справді, чому б про вас не пліткувати, якщо сусідка з відром чи пакетом побачила вас у темряві? Домашня митниця в особі сусідів ще й як зацікавиться, чому ви якісь речі вночі викидаєте…

Також усі знають, що розсипана сіль – до сварки. А як інакше, якщо колись чумаки сіль привозили з далекого півдня і коштувала вона чимало! Як же не посваритися і не докоряти, якщо якийсь «криворукий» розсипав таке багатство? Хочу також зауважити паралель: коли в українців б’ється посуд – це на щастя. Напрошується висновок, що посуд в Україні був предметом НЕ таким цінним, як сіль.

Також поганою прикметою вважають – перестріти на дорозі людину з порожнім відром. Кажуть, що це до невдачі. Колись вважали, що після такої зустрічі мисливці з лісу поверталися без здобичі, а в полі можна було зібрати лише пусті колоски. Ця прикмета базується на протиставлені пустого і повного в українському фольклорі, де пусте символізувало бідність, а повне – достаток.

Фахівці зазначають, що найвідоміша прикмета пов’язана з чорною кішкою. Якщо чорна кішка перебігла дорогу, добра не чекайте. Коли таке чую, перше, що спадає на думку – кіт же не винен, що він чорний!

З чорною кішкою пов’язаний один цікавий історичний факт, пише arhiv-statey.pp.ua, виявляється, у XIX сторіччі Росія торгувала котячим хутром. Велику кількість товару закуповував Китай, переважно шкурки дикої степової та домашньої кішок. Найімовірніше найбільш дорого цінувалися хутро саме чорної домашньої кішки, ціна на яких була в двічі-тричі більша, ніж за інші кольори.

Але, на противагу цим повір’ями, є й безліч інших. До прикладу, у моряків присутність на кораблі чорної кішки віщує вдале плавання. А в Англії вірять, якщо неподалік від нареченої чхне чорна кішка, – заміжжя буде щасливим. У Шотландії ж кажуть, що чорний кіт на ганку – достаток у домі.

І прикмети різняться не лише залежно від країни, але й від часу. Наприклад, колись вважали, що коли дві молоді пари під час весілля перестрінуться – це на нещастя, нині ж вважається навпаки – на щасливе життя. І це легко пояснити: колись на весіллі гуляло ціле село, тому друга молода пара – це було не припустимо. Також є різні тлумачення тих самих прикмет: на куті не можна сидіти неодруженим, бо ніколи собі пари не знайдуть. Інші ж кажуть – сидітимеш на куті – матимеш свій куток у житті, тобто – хату. Тобто вір у те, що тобі ближче до душі? А загалом вірити у забобони – це яскравий приклад невідання їхнього коріння. Думка має велику силу, тому – перш, ніж вірити у щось, дізнайтеся, чому хтось так каже.

Наскільки колоритні спудеї, настільки ж прикмети, що стосуються студентського життя: студентам не рекомендовано мити волосся перед іспитом, аби не вимити знань. Не можна змінювати одяг на екзамени, бо, якщо якийсь одяг приніс успіх на першому іспиті, треба одягатися так впродовж усієї сесії. Прати цей одяг – означає змити вдачу. І ще один забобон, коли випадково залікова книжка перед іспитом падає на землю – це до халявного іспиту. Попри це, моя вам порада: краще на екзамен піти зі свіжою головою, помитим волоссям, у зручному одязі, а оцінка – залежить лише від вас.

І насамкінець, якщо ви щось забули вдома, повернулися по це і вам ту річ передали через поріг, а згодом вам дорогу перебігла чорна кішка, і перейшла перед вами бабця з порожнім відром, то ви вже знаєте, що зробити – згадати цю статтю у «Креденс» і посміхнутися!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається