0
0

Контакт: «Фармандія», «Коктейль другу», «Щасливий фермер» і ще 6 тис. додатків. Деградація забезпечена. На черзі веб-серфінг — пошук інфи, мандри павутиною новин… Двох годин як не було.

Оновити сторінку в контакті. Додати п’ять нових друзів, викинути одного старого для гарного числа «400». Саме так — всі друзі. Сама здивувалася своїй комунікабельності. От тільки дивно, що друзів у контакті 400, а до тебе хворої в лікарню прийде максимум п’ятеро. 395 просто не зазирнули на твою сторінку, де ти в статусі великими літерами написала «Температура. На швидкій везуть у лікарню». Друзі ж мають першими знати. Усі 400! Той самий статус треба на фейсбук продублювати, в ЖЖ дати знати, а у кого твіттер чи аська — то можна біля компа лишитися жити.

Тебе нема у павутині — ти не існуєш. Не опублікував свою статтю на сайті — що ж ти за журналіст? Нема ЖЖ — ти гальмо повне. Ведеш звичайний щоденик, а не електроний — «нє в тємє»…

«Інформаційне суспільство» проводить у соцмережах більшість часу. Віртуальне життя там, виявляється, яскравіше, смачніше, природніше, корисніше. Всі знають, о котрій ти встаєш, о котрій лягаєш спати, а зі статусів — твій настрій, або, навіть, проблеми. А без гугля й іспиту не складеш.

Хоча, чого я так брудом обливаю соціальні мережі — саме з них дізналася про арабську революцію і про цунамі в Японії, саме з них дізналася, яка завтра пара, а дехто, навіть, жартома нагадав і день тижня. З ютубу вперше почула «українську» Азарова та «курс політики» президента.

Коменти, які тобі залишають, — поліпшують настрій на весь день, повідомлення від нього (неї) — і ти вище зірок. Не тільки тих, які на сцені вештаються і рот під фонограму відкривають, а тих світил, які у гуглі можна роздивитися на фото.

Анастасія ЗАДОРОЖНА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *