Михайло Роса: «Наша фішка – енергетика»

3
0
Михайло Роса

Михайло Роса. © Антон Нос

Молодий гурт RockOns, який був заснований рівно рік тому двома студентами з ЛНУ ім. І. Франка, впевнено робить свої перші кроки у світі сучасної української музики. Вони вже мають у своєму творчому доробку 4 кліпи, не одну записану пісню, а вечорами збирають велику аудиторію слухачів на вулицях Львова. Кілька днів тому хлопці презентували пісню «Не новий день». Про творчі аспекти, життєві пріоритети та страх перед сценою «Креденс» говорив із солістом гурту Михайлом Росою.

– Нині в Україні існує багато молодих перспективних музичних гуртів. На твою думку, що вирізняє ваш гурт серед інших?

– Бо ми завжди виступаємо. Тим і вирізняємось, що стараємось виступати якнайчастіше, майже кожного дня. По-інакшому розвивати свій гурт немає сенсу, бо поки ти людям не покажеш, як ти можеш давати музику, співати, виступати, доти ти будеш сидіти вдома і ніхто про тебе не дізнається. 

– У багатьох виконавців є така собі фішка, за якою їх впізнають, щось, що постійно присутнє на кожному виступі. Чи є така «фішка» у вас?

– Енергетика. Ми стараємось передати хорошу енергетику, позитивну. Із постійного – поки що наші виступи в більшості своїй акустичні.

– У минулому інтерв’ю ти казав, що самі пишете тексти для пісень. Хто чи, можливо, що тебе надихає на написання?

– Є багато життєвих ситуацій, «траблів», які підштовхують на написання певної пісні. Майже всі пісні про кохання я писав для однієї дівчини, подруги, тому можу навіть сказати, що у мене є своя муза.

– Яку композицію зі своїх ти найбільше любиш виконувати?

– Люблю виконувати «Побудь моїм світлом», а якщо говорити про кавери, то це пісня Вакарчука «На небі».

– Практично у кожного музиканта бувають періоди, коли не вдається нічого написати. Як ти долаєш творчу кризу?

– У мене такої кризи, певно, немає. Якщо я сяду писати вірш або пісню, то я її напишу. Натхнення приходить під час роботи, просто треба сісти, відкрити той блокнот чи Word і написати пісню. Звичайно, постійно приходять слова в голову просто під час прогулянки. Але я не знаю, що я маю з тим робити, бо поки я приходжу додому, дуже багато забуваю.

Взагалі, для таких випадків у мене є аж три блокноти, в які я щось записую. Один подарували минулого року на День народження, який вже повністю списаний піснями, другий – подарували мені мої однокімнатники, і є ще один. Навіть зараз є в сумці. Але, знову ж таки, забуваю про них. Якщо кину в сумку – буде зі мною, не кину – значить знову буду намагатись не забути, поки не прийду додому.

– Більше ніж півроку тому ти наголошував, що займаєшся музикою для задоволення. Зараз не змінились пріоритети, не хочеться присвятити себе лише музиці?

– Я просто виступаю і вважаю, що, якщо ти займаєшся тим, що тобі подобається, то в будь-якому випадку це приведе до хорошого результату – рано чи пізно. Щодо «присвятити», то зараз займатися виключно музикою я не можу, бо навчання стоїть для мене не на останньому місці. Я вважаю, що вища освіта повинна бути, адже всяке може статися в житті, а людина завжди має бути всебічно розвинута, цьому й сприяє навчання. Крім того, в університеті я, по-перше, набираюсь досвіду, по-друге, я спілкуюся з цікавими, неординарними людьми, що допомагає мені розвиватись у творчому плані.

– Чому тоді не консерваторія?

– Колись, як я закінчував музичну школу, мої батьки дуже хотіли, щоб я став музикантом. Тоді я сказав, що ніколи більше ніякого відношення до музики мати не буду, бо мені це не подобається. Потім вступив до університету, і вже тоді музика припала мені до душі. За два роки я навчився співати і грати, хоч я не граю все життя на гітарі, не ходив до репетиторів. Просто для душі співав, грав. Потім написав кілька пісень, записали їх на львівській студії звукозапису Green room studiо, аби усі мали можливість оцінити нашу творчість.

Гурт RockOns

Гурт RockOns. © Лілія Лабінська

– Багато молодих гуртів зараз пробують себе у таких проектах, як «Голос країни» чи «Х-фактор». Чи є в планах взяти участь у подібних талант-шоу?

– Є в планах. Я їздив на «Х-фактор» в Одесу у квітні, сказали, що передзвонять із запрошенням в Київ. Щоправда, не знаю, чи я пройшов, тому що «передзвонять» – це таке відносне поняття, вибирати не вони будуть. Якщо подзвонять, то буду радий, якщо не подзвонять, то буду далі займатись музикою і робити те, що подобається. Думаю, що аж такого великого, колосального розвитку подібні проекти не дають. Краще помаленьку, на все свій час. Воно відразу не впаде з неба на голову. Не варто думати: «Все, от я співаю, сприймайте мене таким». Треба довести людям своєю творчістю, що тебе варто слухати, що ти щось можеш.

– З ким із сучасних виконавців хотів би співпрацювати?

– Та зараз, певно, ні з ким. У мене кумир один був – Скрябін. Бо він – простий чувак, який любив життя і співав пісні, що вчили людей жити, з них можна було щось почерпнути. Просто Скрябін все правильно завжди говорив, він не стидався піднімати ті проблеми, шо є в Україні. Власне, тому він був моїм кумиром. А зараз я не дуже цікавлюся сучасними виконавцями. Мені подобається як співак Вакарчук, як веде себе на сцені. Воно й зрозуміло, він – зірка світового рівня. Мені також хотілось би, щоб мої пісні почув весь світ.

Але в принципі всі інші сучасні виконавці не відрізняються особливо один від одного, в когось більше енергетики, в когось менше. Я не знайомий особисто з зірками української естради, тому не можу сказати, що у мене є сильне бажання з кимось виступити на одній сцені. Зараз я просто співаю і все.

Із молодих гуртів подобається львівський No Limits. Як на мене, то дуже хороший гурт, зіграні.

Але у сьогоднішніх гуртів, які лише починають свій творчий шлях, є дуже велика проблема – вони часто хочуть всього і зразу, вони не хочуть виступати всюди. Ми, наприклад, виступали на дуже багатьох благодійних фестивалях. Ти сьогодні виступиш на благодійному концерті, подаруєш людям радість, і воно все повертається. Хоча б у тому, що тебе запам’ятовують і запрошують кудись далі. Зараз ми пройшли у відборі на «Республіку», і скоро відбудеться фінальне голосування. Якщо ми пройдемо, це вже буде великий успіх.

– Чого ти очікуєш від цього фестивалю?

– Одне знаю точно – після таких масштабних подій тебе по-іншому сприймають на інших фестивалях. На фестах типу «Республіки» наш гурт ще не виступав, тобто ми ще мало кому відомі. А це буде наступним кроком, таким собі шансом показати себе. А далі можна пробувати пробиватись десь на радіо, на телебачення. На все свій час.

– Маєте зараз пропозиції брати учать в інших благодійних акціях?

– Звичайно. Ми знаємо дуже багато організаторів, які влаштовують такі заходи, вони нас запрошують і ми – гітару в руки, колонку, мікрофон, поїхали. З тим проблем немає абсолютно.

Перед цим один благодійний фестиваль був для людей з легеневою недостатністю, там окрім нас також виступав Віктор Винник. Після чого ми грали для людей з обмеженими можливостями, там були люди з Польщі, Білорусії, Румунії. Ми брали участь не в одному такому заході, але я вже всіх не згадаю, бо на тому не зациклююсь.

Благодійний концерт RockOns

Благодійний концерт RockOns під час фестивалю «Ніч у Львові». © Олег Владимирський

Окрім власне благодійності, такі концерти – це ще така собі практика, бо кожен виступ дає тобі щось нове, навички, напрацювання. Адже ти ніколи не вийдеш отак відразу з вулиці на велику сцену і не покажеш себе таким, який ти є, бо на великій сцені все не так просто.

– Чи подолав ти страх перед великою сценою?

– Можливо, рік тому я би сказав, що є страх. Та зараз – ні. Звичайно, завжди перед великими виступами є такий мандраж, адже на тебе дивитимуться люди, які чогось від тебе очікують, а ти маєш їм це дати і мусиш викластись настільки, щоб людям сподобалось. Просто на кожному своєму виступі потрібно показувати людям, як ти вмієш свою музику їм давати. А перед великою сценою, незважаючи на хвилювання, яке присутнє у всіх, треба просто налаштуватись, вийти і заспівати максимально добре.

Ірина Продан

Ірина Продан – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

2 Відповідей

  1. Сергій сказав:

    За 3 дні перебування у Львові, найкраща музика яку я чув то є ваша музика, хотів сказати: ви займаєтесь своєю справою. Був радий познайомитись і чекаю на ваше турне як мінімум по країні, впевненний що ви збиратименте стадіони у кожному місті)))

  2. Сергій сказав:

    Хто саме в вашому гурті пише слова до пісень?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається