Скажи мені, що ти слухаєш, і я скажу, хто ти

4
0

19746ea46c8744d878a05f7c7c13d0fe--informa-caboЗдавалося б, на світі є не так багато речей, без яких людина не може прожити: вода, їжа, повітря… Але homo sapiens ХХІ століття ламає усі закони виживання і наочно демонструє суспільству, що до вищезгаданого списку можна додати й музику. Вона завжди була невід’ємною частиною людської культури і духовності, але ось уже декілька десятиліть поспіль музика просто-таки злилася із нашим життям: в навушниках, без яких ми не виходимо з дому, в маленькому радіо в авто, у супермаркеті, поки обираємо продукти, у надокучливій рекламі, яка потім не вилазить з голови, з акордів вуличних музикантів, і цей список можна продовжувати до безконечності. Музика стала нашим життям. Та й ми теж в певному сенсі стали музикою…

МИ ОБИРАЄМО МУЗИКУ ЧИ МУЗИКА ОБИРАЄ НАС?

Доволі часто на просторах Інтернету можна натрапити на популярні тепер тести чи короткі повідомлення про те, що музика, яку ми слухаємо, відповідає нашому характеру. Дехто сприймає це як «прикол», хтось гортає повз, навіть не намагаючись зрозуміти, що насправді це так. Музика тісно пов’язана із нашим характером.

Кожен стиль музики – це не просто пісні одного типу, схожого звучання, за ними стоять певні ідеали, які формувалися у конкретну епоху, з конкретною метою. До прикладу, рок – це бунтарство, енергія, звільнення від стереотипів, свобода від суспільної думки. Реп, який вже став сприйматися як весела, або, навпаки, лірична, молодіжна «тема», у своїй суті несе потік протистояння системі, боротьбу і небажання погодитися із владою та несправедливістю. Інді-музика у самій своїй назві (Independend music) демонструє власне кредо – «зроби це сам»! І така ідеологія є у кожного стилю. А тепер задумайтесь, якщо ви день у день слухаєте тексти, наповнені певним сенсом (де-не-де він проявляється чіткіше, часом завуальовано, але все ж є), хіба ви не почнете мимоволі підлаштовувати своє мислення і власні життєві принципи під заданий тон? Психологи давно довели, що інформація, яка постійно повторюється протягом тривалого часу, закріплюється у нашій підсвідомості. Це ж стосується й музики.

Блюз сформувався, коли темношкірі американці перебиралися з окраїн до великих міст у пошуках роботи. Він несе в собі тугу і біль расизму.

Блюз сформувався, коли темношкірі американці перебиралися з окраїн до великих міст у пошуках роботи. Він несе в собі тугу і біль расизму.

Але постає питання: музика формує наш характер, чи все ж ми обираємо музику, яка пасує нашій вдачі? Тут можна довго сперечатися, але я притримуюсь думки, що спершу ми «пробуємо на вухо» ті чи інші музичні стилі і обираємо той, який нам подобається, не задумуючись чому, не вникаючи в суть. А вже тоді під багаторічним впливом ідей, які несуть в собі акорди, ми формуємо власні принципи, програмуємо себе і просто підсилюємо ті риси характеру, які свого часу обрали цей музичний стиль. Це щось на кшталт Магазину чарівних паличок містера Олівандера із книг про Гаррі Поттера. Кожен чаклун брав до рук різні чарівні палички, допоки не відчув, що це – та сама, допоки «одна із паличок не обирала собі хазяїна сама».

ТВІЙ ПЛЕЙЛИСТ ЗНАЄ ПРО ТЕБЕ БІЛЬШЕ, НІЖ ТИ ГАДАЄШ

Ні для кого не відкрию Америку, якщо скажу, що людина мислить стереотипно. Це проявляється у багатьох сферах нашого життя, музика – не виняток. Як би там не було, масова свідомість переконує нас, що любителі класичної музики – тихі та спокійні, а фанати важкого металу – агресивні і самовпевнені. Але це не зовсім об’єктивна оцінка, яка сформувалась під тиском певних поколінь, популярних в ті чи інші часи течій і окремих ситуацій. Якими ж насправді є поціновувачі тих чи інших музичних стилів? Цим питанням вже давно серйозно зацікавились вчені.

Професор Адріан Норт, завідувач кафедри прикладної психології Університету Heriot-Watt (Велика Британія), свого часу зробив наймасштабніше дослідження зв’язку між музичними вподобаннями та людською особистістю. У науковому опитуванні взяло участь понад 36000 людей із більш ніж 60 країн світу. В результаті професор опублікував дані, які демонструють існуючу конкретну відповідність між характером людини і стилем музики, яку вона слухає.

Професор Адріан Норт, фото із сайту Flickr.

Професор Адріан Норт. Фото: Flickr

З любителями класики все було доволі передбачувано. Це насправді інтровертні особи, креативні та легкі в спілкуванні. У цих людей виявилась висока самооцінка і таке ж відчуття власної гідності. Поруч із класикою опинилися поціновувачі опери, теж креативні, лагідні і часто дуже творчі люди.

Прихильники репу виявилися доволі товариськими людьми, впевненими в собі, але часто з нелегким характером. Також багато опитуваних проявили риси егоїзму.

Слухачі поп-музики – це неспокійні, часто екстравертивні люди, які вирізняються працьовитістю та товариською вдачею. У таких людей рідко траплялися проблеми із самооцінкою, але так само не часто вони виявляли креативність чи творчий потенціал. Дуже схожі до них за характером любителі ритмічної танцювальної музики: теж екстравертивні і товариські, але більшість із них не вирізнялися хорошими манерами.

Люди, які люблять джаз і блюз, продемонстрували спільні риси характеру: творче мислення, дружелюбність, легкість в спілкуванні та манерах. До того ж поціновувачі блюзу показали себе, як дуже лагідні та виховані люди.

Як виявилось, фанати найбрутальнішої рокової музики – heavy metal, hardcore – в більшості випадків страждають від заниженої самооцінки та не вирізняються особливою працьовитістю. Проте ці люди можуть похвалитися надзвичайно великим творчим потенціалом.

Під час досліду сам професор Нортс зробив ще одне відкриття, яке здивувало всіх і яким вчений ділився у численних інтерв’ю. Люди, які слухають важкий рок і класику, надзвичайно схожі за своїм характером і типом мислення. «Якщо не зважати на різницю у віці, то обидва типи фанатів були практично ідентичними… І ті, й інші є більш творчими, ніж інші люди. Обоє доволі привітні, але не надто відкриті до спілкування», стверджує професор у коментарі для BBC.

У фанатах кантрі та вестерну науковець виокремив схильність до праці та відкритість, а от у любителів інді – занижену самооцінку. Вони не є трудягами і часто демонстрували погане виховання. Також працьовитість виявилась невластивою прихильникам реггі, у яких рідко зустрічається легкість і відкритість у спілкуванні з іншими. Та ці люди беруть верх своєю кмітливістю і впевненістю у собі.

ДЛЯ МОЗКУ – НЕ ЛИШЕ ГОРІХИ, А Й METALLICA

Окрім того, що музика впливає на наш характер, як виявилося, вона ще й має стосунок до мислення і сприйняття. Прослуховування пісень сприяє виділенню у нашому мозку дофаміну – біологічно активної речовини, яка передає емоційну реакцію, дозволяє відчувати задоволення і не відчувати біль. Дофамін виконує функцію «мотиватора». Такий самий посилений ефект виділення цієї речовини виникає тоді, коли ми їмо шоколад, або під час оргазму.

Ще 10 років тому Мері Форджерд, Еллен Уіннер і Андреа Нортон, викладачі Сент-Ендрюського університету, помітили, що діти, котрі займаються музикою хоча б три роки, випереджають своїх однолітків за чотирма показниками: сприйняття інформації на слух, моторика, словниковий запас та логічне мислення. Також, згідно вже з іншим дослідженням, музиканти мають набагато більшу схильність до вивчення іноземних мов. Тож заняття музикою корисне не лише для емоційного і творчого розвитку.

Вплив музики на роботу головного мозку.

Вплив музики на роботу головного мозку.

Але що робити тим, хто не займається музикою, не грає на жодному інструменті, та все одно не уявляє свого життя без улюблених пісень? На тему, як музика впливає на інтелектуальний розвиток, теж було чимало дослідів. І знову ж пальма першості належить професору Норту. Результати звелися до того, що найвищий IQ у людей, які слухають важкий рок. Натомість підтвердилась теорія про позитивний вплив класики на роботу мозку: любителі Баха і Моцарта хоч і не демонстрували таких інтелектуальних переваг над іншими, як рок-фанати, та все ж показували кращі результати за любителів поп-музики, джазу чи інді. Найгірші результати IQ виявили у фанатів репу та хіп-хопу.

Вчені наголошують на тому, що такі дані не є непохитними і різниця в рівнях інтелекту, хоч і чітко співвідносилась з музичними стилями, але не була надто великою. Тож, насправді, не варто наповнювати свій плейлист треками AC/DC, лише аби підвищити рівень інтелекту, чи скачувати весь альбом Lady Gaga, щоб підняти свою самооцінку. Адже найкращий вплив на ваш настрій, характер і мислення здійснює та музика, яка подобається саме вам. Адже знову ж таки вчені (не «британські» 🙂 ) довели, що апогей виділення дофаміну припадає на той момент, коли під час прослуховування перемішаного плейлиста, раптом починає грати улюблена пісня!

Ярина Пришляк

Ярина Пришляк – головний редактор «Креденсу», студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається