Моя «рідна російська»?

0
0

Тетяна Федчук

Українська мова – державна, а головне – рідна мова українців. Однак маємо проблему – не усі так вважають. До прикладу, колись у поїзді я познайомилась із дівчиною з Донецька, яка зізналась, що вважає своєю рідною мовою російську. Згодом з’ясувалось, що причиною цього є сім’я та домашнє виховання, яке з дитинства тяжіло до всього російського. Спробуємо з’ясувати, що думають про українську мову, студенти нашого факультету родом з певних країн СНД:        

«Живучи три роки на Батьківщині Шевченка та Франка, українська мова уже глибоко в моїй душі. Головне, що можуть зробити етнічні українці — активно захищати власну мову, її права. Сумно, але історія говорить, що навіть мова може вмерти. Тому маємо боротись за гідність та обличчя української мови».

«Більшість свого життя я прожила у Росії. Проте переді мною ніколи не стояло  питання ідентифікації – я завжди знала та пишалась тим, що я українка. Значну роль у формуванні мого світогляду зіграло спілкування українською у сім’ї. Так сталося лише тому, що батьки ніколи не забували свою культуру та її мову. Я отримую насолоду, що можу жити в оточенні, де всі спілкуються українською, це дає мені почуття гармонії та безпеки. Рідна мова є чимось живим і сокровенним, вона те, що визначає тебе на все життя».

«В Україні я живу вже 9 років. В сьомий клас я йшла вже тут. Спочатку було дуже складно: пам’ятаю, що на уроках української мови намагалась записувати слова на слух – російськими літерами. Було важко читати підручники, про художню літературу я навіть не думала, бо нічого не розуміла. Коли потрібно було написати твір я спочатку придумувала та записувала його російською, а потім довго та нудно перекладала його із словником. Цікавість до української мови з’явилась у дев’ятому класі. Людина, яка була для мене авторитетом порадила почитати сучасну українську літературу: Дереша, Жадана, Карпу, Андруховича, Роздобудько. Дереш мене захопив своїми львівськими діалектами та молодіжним україномовним сленгом. Захотілось навчитись й собі володіти солов’їною мовою. В той же час до рук потрапив проект якоїсь громадської організації «Переходь на українську». Там були гарні поради, яких я дотримувалась та вперто говорила зі всіма українською. Це дало свої плоди: ЗНО я здала на 185 балів, якщо можна вважати це якимось показником. Отже, мову я вивчила добре, володію вільно. Однак, в залежності від того, в якому оточенні перебуваю і яку літературу читаю, думки перескакують з російської на українську. Не можу впевнено сказати , чи стала для мене українська мова рідною. Однак я її дуже полюбила. І коли в Криму випадкові перехожі говорять українською я ладна кинутись їм на шию і розцілувати – буває, аж так сильно сумую за нею».

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається