«Набралась сміливості й видалила усі свої соціальні додатки. Тому що розуміла – я деградую!» – Лідія Смірс

2
0

sotsmerezhi-1

У січні я видалила всі медіадодатки зі свого телефону. Коли відчуття хвилювання не покидало мене, хотілося забути про буденні проблеми й неоплачені рахунки. Тоді й занурювалась у царину лайків та підписників. Так я відволікалася від реальності, тікала від невирішених справ. Не знаю, був це якийсь рефлекс собаки Павлова – здобути якомога більше червоних кружечків з позначкою «Подобається» чи елементарна потреба в спілкуванні, але було щось, що не відпускало мене й 1,86 млрд інших користувачів Facebook. Я поверталась туди знову і знову – як і всі інші.

Додатки, які я встановила на телефоні для швидкого входу на сторінки усіх соціальних мереж, перетворили мене на їх регулярного відвідувача. Статистичні дані показують, що 47% населення Великобританії щодня користуються медіадодатками. За показниками GlobalWebIndex було виявлено, що наприкінці минулого року люди почали витрачати в середньому по дві години на день на соціальні мережі й обмін повідомленнями. На жаль, я не була винятком.

Години своїх вечорів, подорожей, ланчів я провела у соціальних мережах. Відкривала спершу Facebook, потім – Instagram, після цього – Messenger. Гадала, що за той час, який я провела в останніх двох мережах, щось нове могло з’явитись у першій! Так я знову заходила у Facebook. Потім Instagram. Тоді Messenger. Це перетворювалось на справжній безперервний цикл.

Поки я сиділа на роботі чи вдома, мені необхідно було бачити нове повідомлення. Будь-яке! Я відкривала банківські рахунки, поштові скриньки тощо. Мене не полишало дивне відчуття, наче я піддослідна миша, яка вже не може жити без звуку дзвіночка.

Не думаю, що у мене була залежність, найімовірніше – просто сильна звичка. Однак я розуміла, що потяг до соціальних медіа – це бажання втекти від реальності. Тому я видалила усі соціальні додатки зі свого телефону. Зізнаюсь, на комп’ютері вони все ж залишились, але головне, що тепер вони не завжди й не скрізь зі мною.

Незалежність

Після того, як додатки зникли, я зрозуміла, що почувалася погано набагато частіше, ніж думала. Мої стосунки з коханим – погіршились. Коли я приходила додому, то просто сідала на диван і розуміла, що ні на що не маю сил і енергії. Навіть на те, щоб подивитися фільм. Але необхідно було згаяти на щось іще годину перед тим, як піти спати.

Я могла б відкрити ноутбук, зайти у Facebook, читати ці безглузді коментарі й самій брати участь в обговорені чогось непотрібного. Але я усвідомила, що це далеко не найкращий спосіб використовувати свій вільний час.

Моя рішучість покінчити з віртуальним світом додала мені відчуття контролю над собою й упевненості у своїй здатності долати нехай невеликі, але перешкоди.

Дослідження свідчать: деякі соціальні мережі запрограмовані на те, щоб визначати і впливати на ваш настрій, свідомість. Наукові дослідження 2011 року показали, що Facebook примушував людей відчувати або стрес, або розслаблення.

Позбувшись усіх медіапрограм, я нарешті відчула себе вільною: тепер я і тільки я в праві вирішувати, що мене засмутить чи розвеселить, про що мені думати чи не думати.

Марна трата часу

Після того, як я видалила Facebook, Twitter і Instagram зі свого телефону, я була стривожена кількістю вільного часу, який раптово у мене з’явився. Мені здавалось, що кожного дня я була настільки зайнята, що годі було й знайти вільну хвилину для звичайнісінького читання якої-небудь літератури, а не новинної стрічки. Після «чистки» ж телефону – прочитала два романи й послухала декілька аудіокниг, часу на це – хоч греблю гати. Якби відмовилась від соціальних мереж, скажімо, у липні, то до сьогодні змогла б прочитати вже 14 романів. З’явилося більше часу на особисте життя, друзів, хатні справи тощо. Також я задумалась про те, що під час Інтернет-листування можна забути голос людини. Почала частіше дзвонити й розмовляти по телефону, особливо з родичами похилого віку. Відновила втрачені зв’язки з деякими своїми знайомими.

Фото Сюзанти Бонг.

«Я не читала книжки шість місяців. Я стала психічним ледащо». Фото Сюзанти Бонг

Крок назад

До переваг соціальних медіа можна віднести появу відчуття власної необхідності. «Ти можеш бути самотній у своєму будинку, але ти маєш мільйон друзів у Facebook і Instagram – це може ввести тебе в оману», – говорить Джерард. Без фейкової реальності я можу жити сьогоденням і це чудове відчуття!

Вчитися, творити, удосконалюватись, спілкуватися, відчувати себе живою, а не ховатися за кадрами ідеальних селфі і намагатись перемогти у гонитві за більшою кількістю лайків. Тож навіщо мені повертатися назад?

Коли я пішла на Марш жінок, що відбувся наприкінці січня, дуже хотіла спілкуватися з новими друзями. Це ж так чудово завести знайомства з людьми, що розділяють твої цінності й інтереси. Найшвидший спосіб знайти таких – поділитися посиланням про якусь подію й подивитися, хто нею зацікавиться. Соціальні медіа створені не для того, щоб хтось просто поділився фотографією свого кота. Вони для того, щоб люди спілкувалися, знаходили одне одного.

Марш жінок

«Соціальні медіа створені не для того, щоб хтось просто поділився фотографією свого кота. Вони для того, щоб люди спілкувалися, знаходили одне одного». Марш жінок. Фото Енді Хола

Я дозволила собі знову користуватися додатками, але лише інколи. У тому випадку, якщо необхідно буде швидко знайти людину, контактів якої я не маю, чи, наприклад, коли подорожую. Безперервний цикл вже точно розірвано! Проте зізнаюсь вам – тягою до регулярної перевірки своїх акаунтів керувати важко. На відміну від інших шкідливих звичок й пристрастей, робота, новини й спілкування сьогодні залежать від соціальних технологій.

Два місяці без Інтернет-спілкування… Важко. І тут я знову у цій рутинній мережі. Це наче повернутися до колишнього коханого – легше, аніж закохатись у незнайомця. Назад у ті самі тенета. Мені подобається відчувати, що я у будь-який момент можу зв’язатися з потрібною людиною, але у той самий час борюся з відчуттям шаленого потягу зайти в Instagram і додати нове фото чи перевірити повідомлення, якщо раптом хтось намагався зі мною зв’язатись. Це стає надокучливою ідеєю. Складно себе контролювати, тоді у мене прокидається бажання знову все видалити. Це повторюється заново.

Не впевнена, що цей ритуал з часом стає дієвішим. Адже ви повинні розуміти: легко піти, знаючи, що завжди можна повернутись. Я помітила, що марно гаю свій час, відчуваю себе наче тридцятиоднорічний підліток. Мене турбує те, що легко можна втрапити у пастку. Мережі охоплюють всіх, кого я знаю, і провокують їх поводитись і діяти безглуздо. Ще й винагороджують за це.

А найбільше мене хвилює той факт, що за допомогою телефону, який лежить у моїй кишені, мені достатньо зробити лише декілька дій, аби знову стати користувачем і активним відвідувачем соціальних медіа.

Мої думки

Інтернет-залежність – це вже давно визнане психологічне захворювання, а залежність від соціальних мереж – його нова форма. Причини цього явища цілком зрозумілі: у кожної людини є явні й приховані потреби, які вона прагне задовольнити. Це може бути потреба в спілкуванні, самореалізації, економії часу або ще щось.

Соціальні мережі створили веб-платформи. Ці платформи надають можливість користувачеві спілкуватися з друзями, читати новини, дивитися фільми, слухати музику, ділитися цим з іншими, брати участь в обговореннях, виражати свої думки у коментарях, знайомитись, створювати спільноти, і всі ці можливості – на одному сайті. А це доволі зручно.

Немає сумніву, що соцмережі – це технічний прорив, що відкриває перед людьми багато можливостей. Але разом з цими можливостями створює й проблеми. Безперечно, не можна сказати, що це – зло, чи що це погано. Все залежить від самої людини. При правильному дисциплінованому підході – це засіб, який полегшує життя, дозволяє безпосередньо контактувати з необхідними людьми.

Проте є ризик, що у користувача виникне залежність, як до своєрідного наркотика. Коли спробуєш раз – вдруге відмовитись важко. І зовсім неважливо, яку саме мережу і хто використовує – діють вони однаково. Спочатку людина заходить на свій профіль раз на день, через тиждень – декілька разів на день, а далі вже й по декілька на годину.

Хочеш отримати схвальний і позитивний коментар від друга – додай фото на свою сторінку. Дізнатись новини, але щось не надто серйозне й аналітичне – прочитай новинну стрічку. Все швидко і зручно. Мабуть, ця доступність та швидкість і є запорукою виникнення залежності. Людина завжди інстинктивно шукає найлегших шляхів для задоволення своїх потреб.

Це погано позначається на мисленні, на розумінні й сприйняті інформації; інтенсивний обмін повідомленнями знижує рівень IQ. Ти читаєш новину, слухаєш музику й спілкуєшся з другом. Паралельно виконуєш кілька справ. Мало концентруєш увагу на чомусь одному. Наукові дослідження показують, що людині, в якої виникла залежність від мереж, важко прочитати книгу. Вона не сприймає інформацію, не може зосередитись. Їй весь час хочеться на щось відволіктись.

Айфони, смартфони й інші ґаджети максимально полегшують вхід і доступ до Інтернету. Погляньмо на підлітків сьогодні. Вони практично безперервно користуються своїм телефоном. До того ж будь-де: у громадському транспорті, на концерті, на прогулянці з друзями, на уроках, виставках тощо. Це перетворюється у своєрідну надокучливу звичку. Починається ломка від недостачі спілкування, коментарів, лайків.
Звісно, інколи всім хочеться відпочити від проблем, стресів чи просто відволіктись після важкого дня. Але ж у всьому є своя межа.

Якщо людина щодня читає новини в мережі, вона не задумується про їхній зміст. Ця інформація не примушує мозок працювати й функціонувати на повну. Навпаки – він зайнятий непотрібною й безглуздою діяльністю.

На сьогодні соціальні мережі – це величезна база даних з найрізноманітнішою інформацією про сотні мільйонів людей по всьому світу, яка, до того ж, непогано структурована. Останнім часом мережі дедалі більше відкриваються зовнішньому світові, а багато особистих користувацьких даних доступні для всіх. Що більше людина спілкується у різноманітних соціальних мережах, то більше інформації про неї можна зібрати без будь-яких ускладнень. Саме тому спірне донедавна твердження про те, що «70% інформації спецслужби збирають із відкритих джерел», сьогодні цілком правдоподібне.

Знайшла цікавий факт про те, що дві третини користувачів Facebook незадоволені своєю зовнішністю. Більше половини з них, повідомляє senfil.net, зробили висновок про те, що вони некрасиві, порівнявши свої фото з фотографіями інших користувачів. Кожна людина – унікальна й чарівна по-своєму. У всіх свої особливості. У світі немає якихось ідеалів чи шаблонів краси, це й робить його прекрасним. На жаль, багато хто про це забуває, і дуже прикро, що підштовхують їх до цього саме соціальні мережі.

Підсумувавши все, можна сказати, що соціальні мережі мають багато плюсів і мінусів. Але не забуваймо, що вони – лише інструмент у наших руках. І тільки від нас залежить, як ми будемо ним користуватися.

Переклала статтю Лілія Радецька

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається