Марія Титаренко

0
0
***
вигадай мене собі
отаку як є
химерну
чи то сарну
чи сирену
чи царинку у росі
вигадай мене собі
ані кращу
ані гіршу
що б також писала вірші
коли падають дощі
вигадай мене собі
з тим самим дитинним тоном
із сивинкою на скроні
з зерням маку на губі
вигадай мене собі
поки я за океаном
на крайвідчаї чекання
ловлю в жмені журавлів
4 травня 2009
 
***
сниш пір’ям наче птах
таке буває рідко
і скапують тобі
усесвіти з долонь
і знов вростає в дах
якась заблукла квітка
і сипле сивина
тобі в лице зі скронь
в розчахнуте вікно
влітає цвіт черешні
танцює світлотінь
у зморшках простирадл
і все це вже було
і всоте ніби вперше
ти кажеш світу ні!
й зникаєш в чорний кадр
і знов ти пір’ям сниш
й кульбаби кругле око
розплющено мовчить
тебе проймає жар
і в шепотінні тиш
удар!
і жовтий докір
зриваєшся зі сну
в сліпучий сонця кадр
18 травня 2009
 
навпакиліс
ось ліс корінням догори
оце так ліс!
замість ворон
зорять кроти
з кореневищ
а крони
в землю родять плід
і сподолист
як дригом догори
весь світ
то чом не ліс?
12 березня 2010
 
лиSTOPад
дорога
автівка
осінь
дерева танцюють твіст
і ллється попід колеса
шалений цей падолист
розплавлене злотоморе
розсипаний листопад
пульсує за сто спідометр
судомить м’яз автострад
смерчами вирує листя
всесвітній стрімкий потоп
спадає мов шалик швидкість
автівка
листопад
листопад
2 листопада 2009
 
різниця в сім годин
твоя відримована ніч
мені утіка під повіки
і п’яні дерева в цвіту
танцюють гротескно гопак
і я роздягаюсь у сон
і ти убираєшся в ранок
і знов розминулися ми
йдучи на той самий маяк
а мій неримований день
тобі приколисує душу
і брук по коліна в снігах
поволі вилизує сіль
і ти пригортаєш мене
і я угортаюсь у тишу
і так зустрічаємось ми
на різних планетах землі
28 березня 2009

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається