Зйомка з ракурсом на серце

8
0
серце1

Lesya Gongadze in Mama’s Heart. Gongadze (2017)

19 березня на факультеті журналістики ЛНУ імені Івана Франка торкалися не лише розуму, а й душі. За сприяння кафедри зарубіжної преси та інформації відбувся спеціальний показ та обговорення фільму В’ячеслава Бігуна «Серце мами Гонгадзе».

77-хвилинна стрічка про життя і біль матері зниклого журналіста Георгія Гонгадзе складається із двох частин. Перша – взялась оповідати про Лесю Гонгадзе як жінку. Ми познайомились із молодою дівчиною й погортали з нею сторінки життя від її вільної юності до оригінальної історії кохання. Чуттєвої, часом по-доброму смішної, але надзвичайно щирої.

Влучно додала динаміки сцена із сучасним Львовом. Режисер майстерно змережив не одну часову паралель, створивши своєрідний ефект вічності. Така любов була десятки років тому, така любов є і зараз, вона нікуди не зникне і не розчиниться у сульфаті часу, залишивши як осад чорно-білі пігменти на папері ретроспективи у старих альбомах.

«Фільм вийшов у світ восени 2017 року, хоча деякі попередні версії були й раніше, – розповідає В’ячеслав Бігун. – Робота над стрічкою тривала з 2012 року. Спершу вона мала виглядати дещо по-іншому: більше уваги ми приділяли й іншим людям, які розповідають про пані Лесю та її сина. Проте це змінилося після смерті мами Георгія… Ми не очікували, що пані Леся покине нас так швидко. Цей фільм став своєрідною присвятою її світлій пам’яті».

Друга частина показує Лесю-матір. Вистраждану, зболену, але аж ніяк не зневірену. Те, що розповідає ця жінка, не можна цитувати, переказувати, це треба просто чути й бачити. Бо це її правда, її сповідь, яка не залишає нікого байдужим. Так торкатися людських сердець може лише мати, яка роками сріблила коси, чекаючи свою найдорожчу дитину…

Окрім перегляду, який організувала кафедра Зарубіжної преси та інформації, студенти-журналісти мали напередодні ще один неофіційний перегляд фільму в 350 аудиторії. Фото В'ячеслава Бігуна.

Окрім перегляду, який організувала кафедра зарубіжної преси та інформації, студенти-журналісти мали напередодні ще один неофіційний перегляд фільму в 350 аудиторії. Фото В’ячеслава Бігуна.

Це один із тих фільмів, де режисери не побоялися мовчання. Простої тиші, яка часто може сказати більше, ніж слова. В певні моменти фільму глядач потребує такого беззвучного діалогу. Часто режисери бояться його і заглушують цю найглибшу інформацію музикою. Тут такої помилки не трапилося. Мовчання було вдосталь. Секунди… Їх вистачає, аби відчути…

«Цей фільм – і новела, і епопея водночас. Це зразок есеїстичної публіцистики високого рівня і значення. Леся Гонгадзе – справжня високоінтелектуальна та високодуховна височінь. Ця жінка – це взірець: що б не трапилося, треба зберегти свої гідність та віру», – оцінив фільм «Серце мами Гонгадзе» завідувач кафедри зарубіжної преси та інформації, професор Йосип Лось.

Не знаю, чи за глибокою задумкою режисера, чи керування фільмом час від часу переймали підсвідомість і чуттєвість, але неодноразово для себе відзначаю кольорову гаму. Там, де декоратором була не природа, а все переходило у владу знімальної групи, можна зауважити часте використання темних із золотом кольорів та глибоких тіней. Така атмосфера, часто переплетена з тонкими дотиками музичного супроводу (який, варто зауважити, був підібраний просто ідеально), створювала неописне відчуття чогось сакрального, надзвичайно важкого і дуже інтимного. Такого, що насправді може розповісти лише серце людини.

Окремі слова хочеться присвятити ракурсам, які теж постійно нагадували про те, що вони можуть створити не менше, ніж кольори та ноти. Не один раз під час перегляду здавалося, що сиджу не в 303-й аудиторії на вулиці Генерала Чупринки, 49, а десь там, поряд… То ми зазираємо Лесі з-за плеча і дивимось на світ її очима, то тихенько навпочіпки спостерігаємо за нею з коридору, що веде до кухні… А то вже дивимось десь обабіч дороги на кладовищі, як зранена жорстокою долею сильна жінка іде туди, де починається світло обрію.

Так само не поскупилися творці на макрозйомку. Її було не забагато, але достатньо для того, аби в найпотрібніші моменти розгледіти кожну петельку у мережеві смутку на обличчі як і Лесі, так і всіх тих, хто говорив про Георгія.

3 of 21 Lesya Gongadze and Georgiy Gongadze in Mama's Heart. Gongadze (2017).

3 of 21
Lesya Gongadze and Georgiy Gongadze in Mama’s Heart. Gongadze (2017).

Безперечно, суто з технічного погляду фільм не назвеш бездоганним. Часом можна зауважити зайві речі на задньому плані, або ж закадровий голос змінюється занадто різко. Проте, якщо брати до уваги факт, що цей фільм у В’ячеслава Бігуна був дебютним, то всі мінуси і невеличкі недоліки тьмяніють перед повагою до багатогранно проробленої, гідної найвищої похвали праці.

Останні миті фільму провокують сльози, які вже більше, ніж годину, прагнуть вилитись назовні. Серце починає битися швидше, по спині біжать мурашки, коли лунають акорди відомої усім «Така, як ти» «Океану Ельзи».

«Щодо цієї пісні я мав одну цікаву дискусію, – зізнається В’ячеслав Бігун. – Адже композиція романтична і наче б не має стосунку до фільму. Але ці слова «така, як ти, буває раз на все життя…» надзвичайно пасували Лесі Гонгадзе. Думав, як би це зробити, аби все було гармонійним… Рішенням стало розпочати з другого куплету пісні, і все склалося так, як воно б пасувало найкраще».

Після перегляду фільму в повітрі висить дивна суміш замисленої тиші, співчутливої тривоги і ще чогось такого, що відчуває людина, коли комусь вдається торкнутися найглибшої мінорної струни її душі. Мимоволі оглядаю аудиторію: ніхто не сидить у смартфонах, ніхто не спрямовує розфокусовані погляди кудись у світле майбутнє за вікном, і навіть ті, хто ще годину тому казав: «Ай, знов якась документалка!», – зараз заворожено спостерігають, як останні слова титрів зникають за горизонтами світла від проектора. І в голові у кожного свій особистий рій невпорядкованих думок. А в душі – цілий вихор збурених емоцій… Напевно, саме такий ефект має викликати більш ніж достойний фільм.

Ярина Пришляк

Ярина Пришляк – головний редактор «Креденсу», студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається