Шаленство у трьох діях або «Лісова пісня», якою ви її ще не бачили

7
0

Фото з сайту Театру Леся Курбаса.

Придбати квиток. Елегантно вбратися, витягнувши із забутої шафи сукню чи костюм. Прийти заздалегідь, адже спізнитися на таку подію було б неввічливо. Велика ошатна люстра, аромат старовини та пенсіонерка-гардеробниця. Далі усе за планом: зайняти своє місце поруч із незнайомцем, вимкнути телефон та насолоджуватися дійством.

Саме так можна коротко описати звичний нам усім похід у театр. Проте, якщо раптом заплануєте сходити на «Лісову пісню» у Львівський академічний театр імені Леся Курбаса, то не очікуйте, що все відбуватиметься за знайомим сценарієм.

Тут усе буде «не таким», починаючи зі сцени. Крихітне приміщення, стільці та лавиці у три ряди, що обрамлюють порожнє коло посередині. Затертий паркет і тьмяне світло. Так звана «камерна сцена» змусить вас почуватися на рівні з акторами, причетним до чогось дивного та незбагненного, пробуджуючи відчуття захвату й страху водночас. І недарма, адже першою емоцією і справді найчастіше стає переляк – неймовірно гучні звуки та темрява роблять свою справу.

Фото з сайту Театру Леся Курбаса.

Окрім цього, не дивуйтеся, якщо раптом доведеться брати участь у виставі, хоча, відверто кажучи, до такого годі підготуватися завчасно. Не вмієте співати чи танцювати? Не біда, вам все одно цього не уникнути, зате адреналін, що ви отримаєте натомість, безперечно вартий таких експериментів.

Однак навіть не це вразить вас найбільше. Мабуть, найголовнішим аспектом вдалої вистави вважається гра акторів, їхня віддача та переконливість, здатність змусити глядачів повірити у побачене. Гадаю, якщо ж оцінювати «Лісову пісню» за цими критеріями, та вона заслуговує на найвищий бал. Тендітна Оксана Козакевич у ролі Мавки, чия дитяча щирість заворожує, відчайдушний Лукаш (Ярослав Федорчук) і ціла плеяда талановитих акторів творять на сцені справжнісіньке диво – феєрію Лесі Українки, що по-модерному ожила у їхньому виконанні.

Історія про палкі юнацькі почуття, помережана етнічними українськими мотивами, обрядами та звичаями, єднання людини з природою у старовинних віруваннях про потойбічні сили. Гімн красі та молодості, на зміну якому приходять божевілля нечисті та возвеличення інстинктів. Викриття суспільних пороків та моральної бідності яскраво перегукуються з сучасністю, цим самим даруючи класичній драмі нове звучання.

Фото з сайту Театру Леся Курбаса.

Три години пролетять зовсім непомітно. Після такого шквалу емоцій реальний світ спершу видається сірим прототипом, лише шалені оплески, що не вщухатимуть ще довго, мимоволі знову допоможуть оговтатися. Мовчазні постаті, тремтячі руки і сльози на обличчях – не варто й наголошувати на тому, що все вдалося. Головне завдання виконано: акторська гра, як і будь-яке мистецтво, викликала бурхливу реакцію у серцях глядачів, стала підґрунтям для роздумів, а це і є головною запорукою успіху творця.

Тож не вагайтеся, обираючи як провести вечір, адже ця вистава ніколи не стане «одною з», а радше залишить інтимний гірко-солодкий післясмак, який ви ще довго будете пригадувати, намагаючись відтворити у пам’яті дивовижні образи…

Дарина Цуканова

Дарина Цуканова – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається