«Лебедине озеро» на сцені та вавилонське стовпотворіння у глядацькій залі

4
1

lebedyne-ozero-head

Театр – вища інстанція для вирішення життєвих питань.
Олександр Герцен

До театру люди приходять для того, щоб розслабитись та насититись прекрасним. Вони залишають вдома усі свої буденні проблеми, відключають думки на свідомому рівні і морально відпочивають. Особливо, коли на сцені всесвітньо відома і популярна постановка. Та, на жаль, іноді замість насолоди і катарсису від високого мистецтва можна отримати лише зіпсутий настрій.

Наприкінці жовтня я вирішила культурно провести вечір п’ятниці, відвідавши Львівський національний академічний театр опери і балету імені Соломії Крушельницької. На сцені – балет «Лебедине озеро» Петра Чайковського, відомого російського композитора родом з України.

В основі сюжету старовинна німецька легенда про прекрасну принцесу Одетту, яку прокляття злого чаклуна-лицаря Ротбарта перетворило на лебедя. Вважають, що музичний твір Чайковський створив під впливом побаченого в Лебедівській економії Давидових озера з лебедями (нині – Кам’янський район Черкаської області). Мабуть, саме воно так сильно зачарувало чоловіка і надихнуло написати неймовірно чуттєвий твір. Навряд чи знайдеться у колах шанувальників мистецтва відоміший і популярніший балет, який до того ж просякнутий складною і суперечливою сценічною долею. Зараз він є символом всього академічного балетного мистецтва. Але, на жаль, сам композитор так і не став свідком великого успіху свого твору. Петро Чайковський помер від холери у 1893 році.

Кілька історичних штрихів. Ще до того, як музика до балету була повністю написана, 23 березня 1876 року у Большому театрі в Москві почалися репетиції. Виставу ставив чеський балетмейстер Юліус Венцель Райзингер, який з 1871 року працював у Московській трупі при імператорських театрах.

З листа Петра Чайковського до Михайла Чайковського (польський та український політичний діяч і письменник) від 24 березня 1876 року дізнаємося цікаві подробиці: «Вчера происходила первая репетиция некоторых номеров из 1-го действия балета. Если бы ты знал, как комично было смотреть на балетмейстера, сочинявшего под звук одной скрипочки танцы с самым глубокомысленным видом. Вместе с тем завидно было смотреть на танцовщиц и танцоров, строивших улыбки предполагаемой публике и наслаждавшихся легкой возможностью прыгать и вертеться, исполняя при этом священную обязанность».

Сцена із постановки

Сцена із постановки «Лебединого озера» 1877 року (Большой театр, Москва)

Кошторис «Лебединого озера» становив всього 6792 рублі і був надзвичайно скромним на ті часи. Однак справжнього свята з прем’єри не вийшло. Балет зазнав фіаско, критики не сприйняли цей твір. Лише художник Карл Вальц, який придумав особливу технологію використання пари для створення ілюзії туману, був удостоєний похвали.

Друга постановка бельгійського балетмейстера Йозефа Гансена 1880 року теж провалилася: на сцені Большого театру «Лебедине озеро» показали лише 11 разів, після чого забули.

І, нарешті, третя постановка дочекалася свого заслуженого зоряного часу. Вона, перекинувши всі канони академічної хореографії, принесла балету не просто успіх, а й безсмертя і є основою всіх наступних класичних редакцій балету.

Лев Іванов переробив хореографію другого акту з балету «Лебедине озеро», і вона дуже сподобалася головному балетмейстеру Петербурзької імператорської трупи Маріусу Івановичу Петіпі. Він запропонував Іванову разом поставити увесь виступ. Так, зовсім випадково, почалося відродження балету, а точніше – народження нового великого сценічного твору.

Вирішено було заново переписати лібрето, для чого запросили Модеста Ілліча Чайковського (молодший брат Петра Ілліча, російський драматург та оперний лібретист).

15 січня 1895 року нова хореографія балету була показана на сцені Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі. Це версія балету вважається класичною і лежить в основі всіх майбутніх постановок.

Сцена з вистави

Фото із сайту Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької

Я вирішила на власні очі побачити, чи матиме успіх цей визначний твір у Львові. І не розчарувалася – шедевр Чайковського привернув увагу глядачів, зачарував глибоким ліризмом, чудовою хореографією, музикою і танцювальними симфоніями.

Романтична чарівна казка закохала в себе львівський зал, неможливо було відірвати очей від прекрасних балерин. Рухи тендітних дівчат-лебедів настільки точно передавали сюжет, що навіть найменші поціновувачі прекрасного починали розуміти, що вони зараз відображають. Музиканти також були на висоті: симфонічний оркестр звучав виразно та емоційно.

Сцена з вистави, Одетта

Фото із сайту Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької

Та поки на сцені творилось високе мистецтво, в глядацькій залі відбувалось справжнє вавилонське стовпотворіння. На жаль, багато хто з присутніх забули, що таке хороші манери і як потрібно поводитись у театрі. Дивно, хіба цього не вчили ще у школі? Діти безперервно жували свої бутерброди, шелестіли обгортками від цукерок, постійно перешіптувались між собою, створюючи дискомфортний супровід оркестру.

Кожен зайвий діалог, фраза чи навіть слово нестерпно відволікали тих, хто прийшов сюди справді насолоджуватись культурою. А постійні спалахи фотоапаратів дратували, мабуть, не лише глядачів, а й самих балерин, які в цей час виконували складні танцювальні па.

Невже хороші манери канули в Лету, невже, за Ліною Костенко, «ввічливість уже не в моді»? Сумно, що людям важко хоча б годину помовчати і замість шлунку наповнювати їжею свою душу.

З театру я вийшла одночасно задоволена і засмучена. «Лебедине озеро» – це найніжніший балет, який мені доводилось бачити. Прикро тільки те, що дивитися його довелось у супроводі невихованих глядачів, що нагадують вуличних «торгашів», які постійно щось жують і безперестанку говорять.

Тетяна Чав’як

Тетяна Чав’як – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається