Ксенофобія в Україні: вигадка чи ні?

0
0

У тебе бувало таке, що коли зустрічаєш на вулиці темношкірого, тілом пробігає мороз, а десь підсвідомо виникає метафізичний страх чогось невідомого? У мене особисто не бувало, але натрапляла у пресі на  матеріали, які свідчать про неабияку ворожість українців до інших народів. Що для нас означає інший колір шкіри? Куди приводить така неприязнь?

Причини і наслідки

Що ж є причиною такої ворожості українського народу до іноземців? Як це пояснити? Теодор Адорно казав: «Нетерпимість є елементом авторитарної системи, яка пригнічує особистість і змушує людей шукати якийсь об’єкт для виміщення образ на ньому». Але це  лише припущення.

Українці, а особливо захід, є щирими патріотами своєї держави, але часом цей патріотизм видозмінюється і стає жорстоким. Так, варто розрізняти поняття любові до своєї країни і поняття ненависті до інших національностей. Це різні речі!

За останні п’ять років в Україні дійсно розвинулись різні неформальні групи з агресивними діями, що призводять до расової й національної ворожнечі. Це констатує Харківська правозахисна група. Виконавчий директор Української Гельсінкської спілки Володимир Яворський підтверджує, що активність таких груп зросла.

«Це обмеження в правах або дискримінація в суспільстві. Коли людям відмовляють у послугах, з ними не розмовляють на вулиці, їх відмовляється везти водій таксі, їм не продають якісь товари чи не дають в оренду квартири. Це дрібні правопорушення, проти яких нічого не можна зробити, бо законодавством це прямо не заборонено», — пояснює правозахисник.

Шляхи вирішення

Що б там не казали, але Україна не займає якоїсь нейтральної позиції у вирішенні власних проблем. Так, випадків побиття громадян інших національностей не поменшало, але якісь заходи організовані.

Для прикладу, народний депутат Олександр Фельдман, очолює Інститут прав людини і запобігання екстремізму та ксенофобії. У такий спосіб політик вирішив боротися із засміченням інтернету. Фельдман заявив, що всі коментарі із закликами до міжнаціональної ворожнечі, де вказані ІР-адреси авторів, стануть предметами заяв до прокуратури. Ті ж  тексти, де немає ІР-адрес, стануть об’єктом роботи модераторів та адміністраторів сайтів, які повинні вичисляти кожного такого злочинця.

Моя ж думка полягає в тому, що жодні покарання не змінять ситуації. Ворожість до інших народів закладена у менталітеті, на підсвідомому рівні. Пропоную вам легкий тест на визначення неприязні до інших. Запитайте себе: «Чому?». Відповідь зрозуміла: «Бо всі так кажуть!». Отож, ми не почнемо любити сусідів доти, доки якийсь «заполітизований дядько» з телевізора продовжуватиме кричати про патріотизм, що повинен нищити все на своєму шляху. Ми не почнемо любити сусідів доти, доки політики не припинять піднімати свої рейтинги за рахунок приниження інших націй. Ми не почнемо любити сусідів доти, доки буде смішно від анекдотів про євреїв. Надто критично? А ти спробуй замислитись над тим, чи впустив би у свій дім темношкірого…

Юлія ГРИЦЕНКО

Мовою цифр

Індекс ксенофобії, або соціальної дистанції за даними репрезентативних досліджень, проведених КМІСом у 1995 та 2002 роках.

Індекс ксенофобії до:

1995 рік

2002 рік

україномовних українців 1,72 україномовних українців 2,06
російськомовних українців 1,84 російськомовних українців 2,23
росіян 2,05 росіян 2,39
євреїв 3,71 євреїв 4,13
поляків 3,82 поляків 4,37
німців 3,92 німців 4,56
американців 3,72 американців 4,63
французів 3,98 французів 4,66
темношкірих 5,01 темношкірих 5,42

Інше дослідження показало, що відсоток тих, хто хотів би бачити представників інших націй членами своїх сімей, дуже мізерний. Зокрема, україномовні українці — 59%, американці — 13%, темношкірі — 5%;  відсоток тих, хто взагалі не пускав би у країну представників тих самих груп, відповідно — 0.5%, 9%, 21%.

Кут зору

“Агресію щодо інших рас виявляють лише слабкі люди, не здатні відстояти свої погляди та інтереси у етичному порядку. Думають, що захищають себе у такий спосіб, виправдовуючи це небажанням «забруднення» середовища, у якому перебувають. Але хто дав право таким «обранцям» визначати хто достойний, а хто ні? Якщо Ваша душа та переконання вимагають саме такого відбору нації, общини чи соціальної групи, то чи не краще висловлювати свої думки у культурний спосіб? Адже чудовою альтернативою до цього явища є патріотизм, який (якщо без фанатизму) дієвіший та пристойніший.

Моє ж особисте ставлення до іноземців залежатиме лише від їхнього культурного та розумового розвитку. Так само, як і до будь-якої людини, яка є громадянином моєї країни. Якщо людина поважає мене, мою культуру і звичаї, то я не бачу підстав, аби не відповідати їй тим самим”.

Юлія СУБОТА

2 коментарі

  1. Олег сказав:

    Думаю, Українці, а особливо захід, не є щирими патріотами своєї держави. Держави багатонаціональної, – і не з вини іншомовних українців. Те, що майже всі місцеві органи влади займають шовіністи, яких місцеві привели до влади, свідчить про їх ксенофобські захворювання. Вибори до Ради підтверджують, що індекс ксенофобії, тут, місцями, досягає 90%.
    Їх позиція розвалює Україну, бо хто ж цим стане миритися. Часи не ті!
    Їх ксенофобські настрої, частково пояснюються відчуттям власної провини (намаганням виправдати себе) за ті звірства, які вони зчиняли проти російськомовних своїх земляків починаючи з 1914 року, з часів Австро-Угорщини.
    То це і є істина!

  2. Марія сказав:

    Олеже, ви щось дуже перемудрили зі своїм коемнтарем… Занадто багато на себе взяли відповідальності. Українці люблють свою країну по-нормальному: починаючи від емоційної складової, яка закладена ментально, завершуючи діями.
    Коли я бачу темношкірого, то це для мене ще плки екзотично. Мені навіть примємно, що вони обрали нашу країну для навчання ( вони зазвичай студти), хочеться роозпитати їх, поспілкуватися. Пороте я аж ніяк не готова повторити досвід Франції!!! І ніхтоне готовий! Ми хороші господарі, проте нам наше, вам – ваше. Нічого особистого, це цілком природньо, що ми підсвідомо піклуємося за наш расовий генофонд.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається