Коли мурашки по шкірі

6
0

ScaredКожен із нас не раз відчував, як починають труситись коліна, пітніти долоні і наче якийсь важкий камінь тягне живіт вниз. Почуття страху переслідує нас щодня. У світі немає жодної людини, яка б нічого не боялася, але що робити, якщо твій страх переріс у справжню фобію? Про це розмовляємо із Світланою Ліпінською – психотерапевтом, сертифікованим  МОЗ України.

Світлана Ліпінська

Світлана Ліпінська

– Звідки беруться фобії?

– Страх – це інстинкт, який захищає людину від небезпеки, провокує діяти, щоб зберегти своє життя. Це здорова реакція, яка допомагає нам залишатись у безпеці, орієнтуватись у просторі. Після того, як небезпека минає, людина заспокоюється. З фобіями ж усе набагато складніше.

Фобія – це привична реакція організму на не інтегровану психічну травму, яку людина пережила у минулому. Це могла бути аварія, бойові дії, розлучення батьків – все, що призвело до стресової реакції. Коли людина довгий час була в епіцентрі цих нервових збуджень і не могла врятуватися, позбутися цього, в неї з’являється реакція на речі, пов’язані з тими спогадами. У звичному житті мозок ставить так звану дисоціативну перегородку, що дозволяє не думати про проблемну ситуацію. Але варто на обрії з’явитися чомусь, що викличе асоціацію з травмою, перегородка падає і людина перестає себе контролювати. Часто до фобій призводять дитячі негативні спогади, які засіли глибоко у нашій підсвідомості.

Часто трапляються клаустрофобії

Часто трапляються клаустрофобії – страх замкненого простору. © Fotolia

– Які найпоширеніші і найрідкісніші фобії?

– Найчастіше люди бояться висоти та темноти. Не варто плутати це із звичним страхом. Коли ви йдете вночі темною вулицею і відчуваєте, як калатає ваше серце, це – не фобія, а звичайна обережність. Фобічна атака – це неконтрольований, безпричинний страх. Часто трапляються клаустрофобії – страх замкненого простору. Багато людей боїться комах, павуків, гризунів, змій.

А от дещо незвичними фобіями, які траплялися в моїй практиці, були страх бруду, боязнь чоловіків та, що найбільше вражає, страх прісної води. Так, один чоловік скаржився на те, що не може купатися у прісних водоймах. Він виріс біля моря, чудово плаває, але до озера просто не може підійти. Як виявилося, ще хлопчиком він приїжджав до бабусі, в селі якої було озеро. Аби хлопчик не ходив купатися, бабуся розповідала йому страшні історії про водойму, мовляв, туди скидають трупи тварин. Дорослий чоловік вже й не пам’ятає тих бабусиних «казок», але досі ні за що не полізе купатися у прісну водойму.

– Чим небезпечні фобії?

– Людина, яка страждає фобією, зазвичай, дуже збуджена, постійно незаземлена. У неї можуть траплятися панічні атаки і, відповідно, порушення сну. Така людина намагається завжди контролювати своє життя, і це повністю виснажує її нервову систему, що призводить до гормонального збою. Вслід за нервовою страждає імунна система. Тобто людина, яка має фобію, рано чи пізно починає хворіти фізично. Що довше ми не внормовуємо свій психічний стан, то важчі хвороби можуть виникнути.

– То як побороти свою фобію?

– Самостійно позбутися фобії не можна. Але реальним є мінімізувати зіткнення із тригерами – речами, які викликають фобії. Тобто, якщо людина боїться темряви, вона може спати при ввімкненому світлі. Так можна жити, але чи розумно і практично настільки контролювати своє життя – це вже інше питання. Для того, аби повністю викорінити фобію зі свого мозку, потрібна допомога фахівця-психотерапевта. Але, що дуже важливо, можна і самотужки не допустити появи фобії.

night-fobia

У дитячому віці уява надзвичайно розвинута, тож малеча бачить у темних кімнатах будь-яких вигаданих персонажів

Оскільки більшість фобій виникають саме в дитячому віці, батьки повинні знати прості правила, які вбережуть їхніх дітей від майбутніх психічних проблем. От, до прикладу, часто діти бояться темряви. У такому віці уява надзвичайно розвинута, і малеча бачить у темних кімнатах будь-яких вигаданих персонажів. Що робить більшість батьків, коли дитина каже «Мамо, тату, я боюся темряви»? Зазвичай, дитину починають переконувати, що там нічого немає, вмикають світло і вказують на помилку. Більш лояльні матусі й татусі дозволяють у такому разі спати при світлі. Але це не вирішує проблему, а лише загострює її. Коли дитина стикається з недовірою і нерозумінням, вона просто припиняє ділитися своїм страхом, але не позбувається його.

– Якими повинні бути правильні дії батьків?

– Коли дитина каже, що боїться темряви, її потрібно запитати, що саме вона бачить у тій темряві? Що там таке сидить, і як воно виглядає? Дуже добре, коли дитина повністю, до подробиць, опише свого монстра, намалює його на папері. Потрібно запитати, що він хоче зробити з дитиною, чому вона його боїться? Таким чином ви зробите цей уявний образ матеріальним, відомим. Ми не травмуємо дитину тим, що не зважаємо на її слова, а навпаки заспокоюємо, бо проявляємо увагу. Коли ми допомагаємо дитині винести на поверхню, проговорити, пояснити свій страх, він з часом зникає. Те ж саме стосується й інших страхів. Не ігноруйте, а працюйте з ними у ранньому віці вашої дитини, і в майбутньому вона легко житиме у світі, де немає фобій.

Ярина Пришляк

Ярина Пришляк – головний редактор «Креденсу», студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається