Ілон Маск: про майбутнє, кіборгів та міжгалактичні подорожі

2
0

maxresdefault-760x430

Ілон Маск – всесвітньовідомий інженер, підприємець, винахідник, мільярдер, засновник компаній SpaceX і PayPal вражає своїми успіхами у сфері ІТ, ракетобудування та автомобілебудування. Під час візиту на World Government Summit 2017 в Дубаї він дав докладне інтерв’ю Мухамеду Аль Гергаві, міністру Кабінету справ у федеральному уряді ОАЕ, про свої плани, погляди та сподівання. 

– Яка ваша життєва місія? Як сталося, що ви вирішили займатися своєю справою?

– Що ж, спершу я хочу подякувати за запрошення на цей саміт. Бути тут – велика честь для мене. І ми з дітьми просто фантастично провели час в Дубаї. Я раджу кожному, хто ще не був тут, відвідати це чудове місто.

Якщо говорити про мотивацію … В двох словах цього не пояснити. Якщо по суті: коли я ще був дитиною, то часто задумувався над тим, у чому сенс життя, чому ми тут, навіщо взагалі все це? Потім я дійшов до висновку, що головне – це ставити правильні запитання. І чим більше ми розширимо рамки людської свідомості, тим коректнішими будуть ці запитання.

Я вважаю, що є декілька ключових речей, необхідних для забезпечення нам світлого майбутнього. У подальшій перспективі за приклад можна взяти зелений транспорт і зелену енергетику. А також – можливість стати космічною цивілізацією, бути там, поміж зірок і називатися міжпланетним видом. Це стратегічно важливо для виживання людства: захисний аргумент, колективне страхування, збереження життя, яке ми знаємо.

Але ще більшою мотивацією для мене є відчуття пригод, що дозволяє людям хвилюватися про своє майбутнє, відчувати інтерес до життя. Можна розглядати два варіанти майбутнього, один з яких – залишатися на Землі, поки не відбудеться якась катастрофа, а другий – це та реальність, де людство освоїть інші планети, можливо, навіть вийде за межі Сонячної системи. Я думаю, що останній варіант набагато цікавіший і він надихає. Саме це повинно бути причиною із нетерпінням прокидатися вранці.

Життя не може складатися з одного лише процесу вирішення проблем. Інакше навіщо все це? Повинно бути щось, до чого ви відчуваєте пристрасть, заради чого варто жити.

– То що ж для вас є життя? Як ви його бачите? Ви вже говорили про це раніше. То все ж життя – це ілюзія чи реальність? Можливо, це якийсь кінотеатр в форматі мільйон–D? Що таке життя в розумінні Ілона Маска? 

– З віком відповідь на це запитання здається мені все складнішою, заплутанішою і зовсім не очевидною … Якщо, зокрема, розглянути, як розвивалися відеоігри за останні сорок років … У той час найкрутішою грою був «Арканоїд» або «Понг», коли у вас було два прямокутника на екрані і крапка, що символізує м’ячик …

– Я грав у цю гру…

– Звісно! Я теж. На той час всі в неї грали. Тоді це була досить цікава забавка. Але сьогодні відеоігри практично фотореалістичні, в них грають одночасно мільйони. Ви бачите, як розвиваються зараз віртуальна та додаткова реальність. І якщо екстраполювати цю тенденцію в майбутнє, неважливо з яким приростом, нехай навіть це буде 0,1% щорік, то, врешті-решт, такі ігри буде неможливо відрізнити від реальності. Вони будуть настільки правдивими, що ви не зможете побачити різницю між такою віртуальністю і життям, до якого ми звикли. Але звідки нам знати, що це вже не відбулося колись в минулому? І що ми вже не перебуваємо в такій грі?

– Цікаво …

– Ну, тобто, це можливо …

– Так, все можливо в цьому житті …

– Адже все за своєю суттю розвивається і прагне чогось.

– Якщо подивитися на розвиток цивілізації за останні 100 років, то ми побачимо, що прогрес рухається дуже швидко. А за останні 20 років ці темпи стали просто нестримними. То чого ж нам варто очікувати через 20, 30 або 100 років? Якою буде освіта? Яким буде транспорт? Як ви це бачите?

– Думаю, це той випадок, коли дуже складно давати прогнози. Взяти хоча б перший керований політ літака з тягою братів Райт 1903 року. І вже через якихось 66 років ми відправили людей на Місяць. Тобто, я хочу сказати, що якби в 1900 році ви запитали людей, які шанси полетіти на Місяць, вам би відповіли, що це просто смішно. Якби ви спробували поговорити з кимось про Інтернет, вас би взагалі не зрозуміли. Це звучало б як повне божевілля.

Але сьогодні з пристроєм за 100 доларів ви можете влаштувати відеоконференцію з ким завгодно, навіть на іншому кінці земної кулі. Маючи Wi-Fі-з’єднання, ви можете безкоштовно встановити миттєву візуальну комунікацію із будь-ким, навіть з групою людей, навіть з мільйонами людей, якщо взяти до уваги соцмережі. Ви можете ввести будь–яке питання в пошукову систему Google. Це як оракул мудрості, якого ви можете запитати практично все і миттєво отримати відповідь. Ці речі було б вкрай важко передбачити заздалегідь, навіть у зовсім недалекому минулому. Тобто, по суті, єдине, в чому можна бути впевненим, це те, що який прогноз ми б сьогодні не зробили, ми точно помилимося.

Я думаю, що можна спробувати лише окреслити напрям того, що б я хотів, але не того, що буде насправді. Але, можливо, я просто приймаю бажане за дійсне.

Я сподіваюся, що ми опинимося на Марсі, і можливо далі – на супутниках Юпітера. Можливо, ми будемо здійснювати регулярні перельоти в межах Сонячної системи, навіть готуватися до місії до сусідніх зоряних систем. Я гадаю, що ці речі можливі в найближчі 50 років. Це буде дуже захоплююче. Думаю, ми станемо свідками колосального прогресу у царинах автономності та штучного інтелекту. І до речі, останнє відбудеться набагато раніше.

Я чекаю, що через десять років нові машини, необладнані автопілотом, будуть рідкістю. Десять років.

– Вже через десять років?

– Так, думаю, що практично всі машини, що сходитимуть з конвеєра через десять років, матимуть автопілот. Сьогодні всі продукти фірми «Тесла» обладнані необхідними для цього датчиками, а їх обчислювальної потужності достатньо, аби вести автомобіль безпечніше, ніж людина. По суті, все зводиться до розробки і прошивки необхідного програмного забезпечення. Але навіть якщо обчислювальної потужності виявиться недостатньо, ми можемо легко модернізувати апаратну частину. І це стосується всіх автомобілів «Тесла», які ми випустили з жовтня 2016 року. Та й інші виробники підуть за нами. Їздити на авто буде як кататися в ліфті. Ви просто кажете, куди вам треба, і машина транспортує вас в точку призначення з найвищим рівнем безпеки. І це буде звичною справою.

Це як з ліфтами. Колись ними керували ліфтери. Була спеціальна людина, яка маніпулювала важелем. Але сьогодні ми просто заходимо у ліфт та натискаємо кнопку – і сприймаємо це як належне. Така автономія буде масовим явищем.

Думаю, що одне з найбільш тривожних питань майбутнього – це штучний інтелект. Я кажу не про ШІ вузького призначення, яким вважаю, наприклад, автомобільний автопілот. Він обмежений виконанням певної функції. Я кажу про глибокий, або, як його називають, загальний штучний інтелект – тобто коли у вас є ШІ, який за рівнем значно перевершує найрозумнішу людину на Землі. І я думаю, що це небезпечна ситуація.

Кадр з інтерв'ю.

Кадр з інтерв’ю.

– Але чому, в чому полягає небезпека? Є два погляди. Дехто вважає, що штучний інтелект буде помічником людства, але інші стверджують, що він стане загрозою. Чому це так?

– Я думаю, що обидві теорії можна вважати правдивими. З одного боку, якби ми уявили … Уявіть, що нам доведеться зустрітися з чужоземним видом, з високоінтелектуальною інопланетною формою життя, скажімо, через десять або максимум двадцять років. Надрозумною!

– Тобто ви думаєте, що через двадцять років нам варто очікувати візиту інопланетян?

– Ну, я хочу сказати, що цифровий надрозум буде схожим на інопланетну форму життя.

– Буде схожим на інопланетянина?

– Так.

– Ну, а якщо я запитаю, чи вважаєте ви, що є розумне життя за межами Землі?

– Це виглядає цілком можливим. Думаю, це одне з найбільших питань фізики і філософії – чому ми не знаємо точно про існування інопланетян? Можливо, вони серед нас, хто знає? Дехто думає, що я інопланетянин. Неправда. Неправда…

– Але що, якщо ми самі інопланетяни? Всі люди? Я маю на увазі, що якщо взяти східну цивілізацію, то люди вважають, що вони з’явились звідкись ззовні. Що Адам і Єва прийшли на нашу планету з іншого світу. Тобто всі ми, всі люди є, по суті, чужинцями на Землі. Як ви думаєте, ми ввійдемо в контакт з інопланетянами в найближчі 50 років?

– Це складне запитання, дійсно. Я хочу сказати, що якщо десь є надрозумне інопланетне життя, то його представники напевно вже вивчають нас. І ми просто не маємо достатнього інтелекту, аби виявити їх присутність. Якщо зробити грубий підрахунок, то ми можемо спостерігати, що будь–яка надрозумна раса, яка поставила собі за мету заселити галактику, може зробити це дуже швидко. Навіть якщо розселення буде відбуватися на субсвітловій швидкості, скажімо, 10 або 20 % від швидкості світла, то на це буде потрібно 10, ну максимум, 20 мільйонів років. В астрономічних масштабах це – ніщо.

– Одного разу ви сказали, що хочете померти на Марсі? Чому?

– Хотілося б пролити світло на це. Я не прагну померти на Марсі. Просто всі ми коли-небудь помремо, і якби довелося вибирати місце для цього, то чому б і не Марс? Якщо ти народився на Землі, то чому б не померти на Марсі? Це видається кумедним. Тобто, якби мене поставили перед таким вибором, я б сказав – чому ні? Я б помер на Марсі. Але це не манія. І якщо вже я помру на Марсі, то я просто не хочу, щоб це було від удару об поверхню.

– Зрозуміло. Повернемося до земних питань. Ви написали у Твіттері, що будуєте тунель під Вашингтоном. Можете розповісти про це?

– Ну, це секретний план … Я можу, але це повинно залишитися між нами.

– Насправді, про це ніхто не знає?

– Саме так. І давайте залишимо це в таємниці. Це може прозвучати безглуздо або тривіально. Я вже багато років кажу про це, тим не менш. Я вважаю, що ключ до вирішення проблеми дорожнього руху у великих містах полягає в розвитку системи тунелів. І я кажу не про плоску двовимірну мережу тунелів, а про багаторівневі рішення. Насправді споруди простіше будувати в глибину, ніж у висоту. Найглибші шахти мають більшу протяжність вниз, аніж найвищі будівлі вгору. Тобто мережа тунелів може мати 20, 30, 40, 50, та скільки завгодно, рівнів.. І це відкриває можливості для подолання завантаженості вулиць будь-якого, навіть найжвавішого міста світу. Питання лише в методиці бурування, яка дозволить робити це швидко, з низькою собівартістю і з найвищим рівнем безпеки. Тобто, навчившись бурувати тунелі швидко, недорого і безпечно, ми незабаром повністю вирішимо ситуацію із завантаженістю автомобільних доріг в містах. Ось чому я надаю таке значення цьому питанню. Вашингтон, округ Колумбія, Лос–Анжелес, по суті, будь-яке велике місто в Америці і в усьому світі страждає від заторів. Це більшою мірою пов’язано з тим, що будівлі в цих містах витягнуті у висоту, вони тривимірні, в той час як мережа доріг залишається двовимірною, вона однорівнева. А люди, як правило, залишають будівлі в один і той же час. І так утворюються затори.

– Давайте повернемося до ваших планів, пов’язаних з Дубаєм. Минулого разу ми з вами бачилися у вашому офісі Space X ще 4 липня 2015 року. Я запитав вас, чи маєте ви намір виходити на ринок ОАЕ. І ви відповіли, що зараз у вас в пріоритеті Китай, і що можливо, але не в найближчому майбутньому. Минуло майже півтора року, і ось ми бачимо вас тут. Ви вважаєте, що настав час для Еміратів?

– Ну, я вважаю, що в Китаї наші справи йдуть досить непогано. Після деяких організаційних моментів, пов’язаних з мережею обслуговування і зарядних станцій, ми налагодили наші справи в Китаї … Зараз момент видається слушним для повномасштабного виходу в цей регіон, і ми починаємо з Дубаї.

– На вашу думку, що стане наступним великим технологічним проривом?

– Новою технологією?

– Так, що кардинально змінить наш спосіб мислення, спосіб життя, наше ведення бізнесу?

– Ну, найближча велика зміна правил гри з технологічного погляду буде пов’язаною з автономним водінням. Я б сказав, що це відбудеться набагато швидше, ніж підозрює більшість людей. Машини з автопілотом – це дуже зручно. З іншого боку, у світі є багато людей, які заробляють водінням на життя. Якщо … Я думаю, що водіння транспорту в різних формах – це сфера, в якій працевлаштована найбільша кількість народу. Це наймасштабніше джерело робочих місць. Тому нам треба переглянути роль цих людей, їх діяльність, бо автопілот буде великим струсом і це станеться зовсім скоро.

Треба пояснити, що я маю на увазі, кажучи «скоро». Адже різні люди розуміють це слово по–різному. У світі зараз існує 2 мільярди одиниць автотранспорту. І ця цифра прямує до 2,5 млрд легкових і вантажних автомобілів. Сумарно світові потужності з виробництва автомобілів складають 100 мільйонів одиниць щорік. І це логічно, оскільки життєвий цикл автомобіля в середньому становить 20–25 років.

Вихід на ринок повністю автономного автопілота не призведе відразу ж до масових соціальних струсів. Знадобиться час, аби виробити достатню кількість машин на автопілоті, щоб питання безробіття постало серйозно. І воно стане по-справжньому актуальним через 20 років. Проте це не такий великий термін, після закінчення якого від 12 до 15 % робітників втратять місце праці.

– Гаразд. Дякую. Це найбільший саміт урядів різних країн. У нас тут зібралися офіційні особи з понад 139 держав. Які три поради ви б дали представникам урядових кіл про те, як підготуватися до майбутнього?

– Першою порадою було б звернути найбільшу увагу на розвиток штучного інтелекту. Нам треба дуже уважно стежити за тим, як ми впроваджуємо штучний інтелект, і стежити, щоб захоплені роботою вчені не заходили надто далеко. Бо розробники іноді так занурюються у справу, що забувають контролювати наслідки своїх дій. Тобто, я вважаю, що це питання громадської безпеки. Уряди повинні стежити за штучним інтелектом і переконатися, що він не ставить загрози для населення.

Другою – я б назвав необхідність переглянути транспорт як такий. Існує напрям електрифікації транспортних засобів, поновлюваний транспорт, але знову-таки – ці речі більш довгострокові. На це варто чекати пізніше, ніж машини з автопілотом. Повного переходу на електричні автомобілі можемо очікувати через 30-40 років, не раніше. Це потягне за собою кардинальне збільшення потреби в електроенергії. Сьогодні, якщо говорити про світові енергетичні потреби, то одна третина – це опалення, одна третина – транспорт і ще одна – електрика. Згодом майже вся енергія буде існувати у вигляді електрики. Потреба в ній зросте втричі. І новим великим питанням буде, як можна виробити так багато електроенергії?

– Ну що ж, виглядає доволі просто. Це все, більше ніяких викликів перед державним сектором?

– Ну, ці речі взаємопов’язані … Є загроза масового безробіття. Це буде великою проблемою нашого суспільства. В кінцевому результаті нам доведеться встановити щось на зразок загального базового доходу. Думаю, що ми будемо просто змушені піти на це.

– Загальний базовий дохід?

– Я думаю, він буде необхідним.

– Тобто, це означає, що безробітні люди будуть утримуватися державами в усьому світі?

– Так.

– Тому що просто не буде роботи для них? Бо машини і роботи будуть виконувати всю роботу?

– Так, буде дуже мало справ, які люди зможуть виконувати краще, ніж роботи. Я хочу, щоб ви правильно мене зрозуміли. Це не щось, чого я бажаю, це просто те, що я вважаю за можливе. І якщо я правий в своєму припущенні, і це дійсно станеться, то нам треба вирішувати, що ми збираємося з цим робити.

Я роблю висновок, що знадобиться якийсь загальний базовий дохід. Наступне, виробництво продуктів і послуг буде вкрай інтенсивним … Автоматизація призведе до надмірності. Практично все стане дуже дешевим. Думаю, в результаті ми прийдемо до загального базового доходу, він буде необхідним. Але це спричинить навіть більшу проблему, проблему сенсу життя для людей. Адже дуже багато з нас насправді не уявляють себе без власної роботи. Але якщо ти не потрібен, якщо немає попиту на твою працю, то як тоді бути? В чому сенс? Як не відчути себе непотрібним? І цю проблему вирішити набагато складніше.

І врешті, як нам переконатися, що майбутнє, на яке ми так чекаємо, нам сподобається? У мене є потенційне рішення …. Хоча ми вже починаємо заглиблюватися в футуристику, фантастику або якісь високонаукові матерії … Проте я бачу свого роду злиття біологічного розуму зі штучним.

Адже ми вже в певному сенсі кіборги. Наприклад, як я вже казав, взяти хоча б Google або інші пошуковики, де ви можете відразу ж отримати відповідь на будь–яке питання. Тому у всіх нас вже є цифрова надбудова над нервовою системою. Можна сказати, що лімбічна система є першим рівнем. Вона відповідає за рефлекси, загальні для всіх тварин. Потім йде кора головного мозку, яка відповідає за мислення і планування – це другий рівень. А третім рівнем є ваша цифрова ідентичність. І по суті, коли людина помирає, вона залишає після себе цей цифровий привид в інформаційному полі. Електронні листи, записи і фото в соціальних мережах продовжують своє існування. Тобто з часом, я думаю, взаємодія між біологічним і цифровим розумом ставатиме все тіснішою. І вона буде настільки щільною, наскільки дозволить швидкість інтерфейсу обміну даними між мозком і цифровою надбудовою, особливо швидкість у напрямку від біологічного рівня до цифрового. Причому особливого прогресу сьогодні не спостерігаємо, швидше, навпаки. Раніше ми користувалися клавіатурами, але тепер на телефонах і планшетах ми набираємо одним-двома пальцями. Комп’ютери можуть обмінюватися трильйонами біт даних в секунду, але ваш палець підтримує тільки десять біт в секунду, ну нехай навіть сто біт. Тому широкосмуговий інтерфейс, що підключається до мозку, в моєму розумінні, посприяє досягненню симбіозу між людиною і комп’ютерним розумом, і можливо це допоможе вирішити проблему контролю і проблем втрати сенсу життя. Так, це питання, які межують з езотерикою.

"Адже ми вже в певному сенсі кіборги" Ілюстрація Science Photo Library

“Адже ми вже в певному сенсі кіборги”
Ілюстрація Science Photo Library

– Нічого, це майже вписується в тему конференції … Ви завжди мислите непересічно. У вас дуже амбітні плани. Ви захотіли освоїти космос, і ви зробили це. Ви захотіли зробити багаторазову ракету, і після численних невдач, скільки там їх було – сім, вісім?

– Десь так …

– А скільки разів вони таки приземлилися?

– Більше, ніж я можу порахувати.

– Звідки ви берете ці ідеї? Адже багато хто з них просто виходять за межі людських можливостей.

– Ну, я просто починаю думати, яке ж технологічне рішення потрібне для досягнення певної мети, і просто намагаюся досягнути максимально можливого прогресу в цьому напрямку. Наприклад, для космічних польотів критично важливим пунктом, без якого не буде прогресу, є повна багаторазовість їх використання. Як для літаків. Ми розуміємо, що якби літаки були одноразовими, практично не знайшлося б охочих ними користуватися. Адже «Боїнг-747» коштує 250 або 300 мільйонів доларів. До того ж вам знадобиться два таких, щоб злітати в обидва кінці. Але платити мільйони за переліт ніхто не стане. Але оскільки літак можна використовувати повторно десятки і сотні тисяч разів, вартість рейсу знижується кардинально. Це стосується й ракет. Наша ракета коштує приблизно 60 мільйонів доларів. Тобто при одноразовому використанні вартість запуску становить 60 мільйонів доларів.

Але якщо її використовувати тисячу разів, то собівартість запуску буде 60 тисяч доларів. І якщо при цьому в ракеті є велика кількість пасажирів, то вартість космічного перельоту на одну людину буде не так вже й сильно відрізнятися від вартості авіаквитка. І це дійсно фундаментальна річ.

Оскільки гравітаційний колодязь на Землі досить глибокий, то зробити багаторазову ракету набагато складніше, ніж зробити багаторазовий літак. Саме з цієї причини до сих пір не робили таких ракет. Але якщо використовувати найкращі матеріали, найновіші методи проектування і зробити все як слід, то можна домогтися повного повторного використання ракети. Нам пощастило, що гравітаційний колодязь Землі не опинився, скажімо, на 10% глибше, тобто сила тяжіння не більша, ніж вона є, оскільки при інших показниках багаторазовість вже була б неможливою.

– Для втілення ідей потрібна хороша команда. Як ви вибираєте людей, з якими працюєте? На чому ґрунтується ваш вибір?

– Думаю, в першу чергу я керуюся інтуїтивним чуттям. Коли проводжу співбесіду з кимось, моє головне питання завжди одне і те ж …

– І що ж це за питання?

– Я прошу людину розповісти історію свого життя. Розкажіть про рішення, які ви приймали, і чому ви зробили такий вибір. І також прошу розповісти про те, які найскладніші проблеми стояли перед цією людиною, і як вона їх вирішувала. Це важливе питання, тому що люди, які вирішують проблеми, знають і пам’ятають усі, аж до найменших деталей. А люди, які лише роблять вигляд, що вирішують, можуть знати про них на поверхневому рівні, але за глибшої деталізації вони тушуються.

– А що ж було важким випробуванням для вас особисто?

– Найбільшим випробуванням?

– Невже таких не було?

– Та ні, була ціла купа, просто намагаюся зрозуміти, яке було найгіршим. Все залежить від часу. Одна з найскладніших справ – зберігати коригувально-зворотний зв’язок і не давати йому руйнуватися з часом, коли люди прагнуть говорити вам саме те, що ви хочете чути. Це дуже складно.

– Наш час добігає кінця. У мене буде тільки одне завершальне запитання. Тут, на всесвітньому саміті урядів, присутні люди, молодь з усього світу. Ви б хотіли дати їм настанову? Молодим людям, які хочуть бути схожими на Ілона Маска?

– Я думаю, їм не варто мріяти бути схожими на мене. Думаю, це звучить краще, ніж є насправді.

– О’кей.

– Так, це не таке вже й задоволення.

– Справді?

– Однозначно. Ні, напевно, це не найгірший варіант, але я не впевнений, що сам захотів би бути собою! Але…

Моя порада кожному, хто хоче чогось досягти … Я вважаю фізику найкращою основою для вироблення аналітичного мислення. Я б порекомендував осягнути сам склад думок, властивий фізиці. Не тільки рівняння, хоча вони важливі, але саме мислення категоріями фізики – найкраща база для сприйняття речей, незрозумілих інтуїтивно.

Далі. Ви маєте розуміти, що ви в якійсь мірі помиляєтеся, але при цьому ваша мета – це з часом помилятися у щораз меншій мірі.

Одна з найбільших помилок, яку здійснюють люди, і я в тому числі, – це приймати бажане за дійсне. Тобто, коли ви хочете, аби щось було правдою, навіть якщо це неправда, ви починаєте закривати очі на істину і це – самообман. Цієї пастки складно уникнути. І я теж цим грішу … Тому важливо дотримуватися позиції, що ви в чомусь помиляєтеся, але прагнете помилятися менше. І ви повинні вимагати критичних відгуків, особливо від друзів. Ті, хто вас люблять, бажають для вас кращого. І вони не хочуть вас засмучувати. Тобто ви повинні говорити їм, що волієте чути реальну правду, і тоді вони вам її скажуть.

– Щиро дякую!

Переклад українською Ярини ПРИШЛЯК

Оригінал: https://youtu.be/7Lre6GxiQUE

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається