0
0

«Глобальне потепління близько», «Як боротися з глобальним потеплінням», «Глобальне потеп­ління і кінець світу», — саме з такими словами на вустах живе суспільство сьогодні. Глобальне потепління усюди! Засоби масової інформації розкрутили з нього таку катастрофу, що, здавалось, байдужих не залишилося. Тільки-но наближаються перші морози, то, певно, кожен другий мешканець планети бореться зі страхом того, що настане кінець світу. Як пов’язані ці поняття? І чи справді «глобальне» є настільки глобальним і небезпечним?

Кінець світу чи політична гра?

 

«Українська правда», 1 лютого 2010 Виділяються мільярди доларів на дослідження того, чого нема. Уже дійшло до того, що деякі країни почали торгувати своїми квотами на викиди «парникових газів». Нерозвинуті через власну недолугість країни звинувачують розвинуті в тому, що вони викидають в атмосферу надто багато і через це повинні утримувати тих, які не вміють чи не хочуть працювати власним коштом. Ці люди вже додумалися впроваджувати в життя протягом року все більше так званих «Днів Землі». При цьому вони наводять приклади того, як гармонійно донині живуть з природою деякі дикі африканські племена або, скажімо, папуаси в Новій Гвінеї. Петро МАСЛЯК

Щоденно стикаємося з новинами, які прогнозують нам усе нові й нові апокаліпсиси. І десь підсвідомо таки йдемо за масами. ЗМІ постійно кричать про те, що заводи та автомобілі піднімають до неможливого температуру повітря. Звинувачують, звісно, вуглекислий газ, який виділяється в процесі людської діяльності. Але дослідження свідчать про інше, зовсім протилежне: наука фіксує такі періоди в історії, коли концентрація вуглекислого газу в повітрі у десять разів перевищувала концентрацію, яка є сьогодні. Стежачи за кліматом у різні епохи, виявляємо, що вміст СО2 в атмосфері це аж ніяк не основна причина зміни температури. Якщо ж в минулому вуглекислий газ не впливав на клімат, то чому всі переконані, що сьогодні він якось на це впливає?

Науково доведено, що людина у жодний спосіб не може змінити клімат навколо себе. Інша річ те, що залякування — гарний спосіб керування, диктатури. Немає слабшої людини, аніж та, яка чогось боїться. У нашому випадку боїться смерті, яку готує для себе сама.

Чому ми не замислюємося над тим, що боротьба за чисте довкілля перетворилася на звичайні політичні ігри? Паніка потрібна. Якщо є паніка, то є гроші. Так само потрібна проблема. Спостерігаємо дивовижний зв’язок: якщо у нас є проблема, то ми обов’язково отримаємо кругленьку саму на її дослідження та боротьбу з нею. І навпаки, проблеми немає — немає грошей. Час уже визнати, що клімат планети змінювався тисячоліттями. Без втручання людини!

 

Із льоду в тропіки?

 

«День», 17 лютого 2011, №28 Сибірські журавлі з Росії та України повертаються на батьківщину на місяць раніше. За моєї пам’яті таке відбувається вперше. Їхній звичайний час міграції — перша декада березня. Можливо, вин¬не глобальне потепління. Журавлі чутливі до зміни клімату. Але журавлі не помиляються — на те вони й птахи! Вони краще знають, коли їм летіти назад. Салім РАХМАН, орнітолог

Дослідження доводять, що у ХІХ ст. закінчився останній найхолодніший період сучасної історії, який дістав назву Малого льодовикового періоду. Тоді в Москві навіть влітку випадав сніг, але наші предки ще не знали про теорію глобального потепління, тому й ставились до перепадів температури спокійно. До прикладу, у 1601 році сніг випав у липні, стояла мінусова температура і ріки в Росії вкрилися льодом.

 

Слідом за Малим льодовиковим періодом йшов інший — Середньовічне потепління, коли температура була куди вищою, аніж спостерігаємо сьогодні. Люди не знали, як рятуватися від спеки, але здогадки про кінець світу аж ніяк не спадали їм на думку. Чому ж сьогодні зі звичайної зміни температури роблять трагедію? Хто підливає олії у вогонь?

Парниковий ефект?

Парниковий ефект — явище в атмосфері Землі, при якому енергія сонячних променів, відбиваючись від поверхні Землі, не може повернутися в космос, оскільки затримується молекулами різних газів. Як результат, на Землі підвищується температура. Без парникового ефекту температура Землі, за оцінками, була б на 25-30 градусів нижчою, ніж є насправді (за матеріалами із Wikipedia).

Вчені погоджуються із тим фактом, що на Землі стає тепліше, але чи доцільно тут говорити про глобальне потепління? Теорія про парниковий ефект стверджує, що нагріватися має передовсім атмосфера — місце, де парникові гази накопичуються. Парниковий ефект полягає в тому, що сонячні промені потрапляють на Землю. Якщо б парникових газів не було, то сонячне тепло поверталось би назад у космос. Парникові гази затримують сонячні промені, відбиті від поверхні планети. Якщо в основі потепління лежать парникові гази, то потепління має відбуватися насамперед на висоті. Тобто, якщо поверхня планети нагрівається, то атмосфера повинна нагріватися ще сильніше.

Результати вимірів температур довели, що ріст її у тропосфері виявився не таким уже й небезпечним. Навіть більше, він зовсім не збігається з кліматичними моделями, побудованими згідно з теорією. Напрошується логічний висновок: якщо й відбувається потепління, то парникові гази не є його передумовою; людський фактор ніяк не впливає на кліматичні процеси, якщо не вважати політичні махінації людським фактором.

 

Від віце-президента до кліматолога — один крок

 

Альберт Ґор - американський політик, 45-ий віце-президент США

Альберт Ґор після двох термінів на посаді віце-президента США був кандидатом на посаду президента країни на виборах у 2000 році. У перегонах з Джорджем Бушем набрав майже таку саму кількість голосів, але програв. Після поразки став активно займатися справою охорони довкілля, написав книгу «Незручна правда», на основі якої потім зняв однойменний документальний фільм. 2006 року фільм «Незручна правда» отримав премію «Оскар».

12 жовтня 2007 року разом з робочою групою з проблем кліматичних змін за внесок у розповсюдження знань та привернення більшої уваги до проблем навколишнього середовища Альберт Ґор був нагороджений Нобелівською премією.

Доволі простий спосіб повернути собі увагу суспільства — зайнятися наукою і розгадати давні таємнці. Так, Альберт Ґор один із тих, хто вважав виділення вуглекислого газу напряму пов’язаним із нагріванням планети. Ґор впевнено оперує висновками про те, що зв’язок СО2 і температури повітря надто складний, але остаточного пояснення так і не знаходить.

Проте, екс-віце-президент забув про справжніх науковців, які виявили доволі цікаві факти: зв’язок, що справді існує між вуглекислим газом та процесом нагрівання повітря обернено пропорційний! Тобто, вуглекислий газ не є причиною потепління — потепління провокує концентрацію вуглекислого газу в повітрі. СО2 не може викликати зміни температури, бо власне він і є результатом цих змін. Альберт Ґор, перекрутивши результати наукових досліджень, отримує Нобелівську премію.

 

Правду ховає вода

У який спосіб підвищення температури регулює скупчення вуглекислого газу? Розгадку варто шукати на дні Світового океану. Якщо нагріти воду, то в повітря виходить СО2: океан та атмосфера обмінюються вуглекислим газом. І навпаки, якщо воду охолодити, то вона поглинатиме СО2. Вчені довели, що океан викидає в атмосферу 80 Гт (гігатонн) вуглекислого газу щороку. Результат людського втручання — 7 Гт. Чи може це впливати на зміну клімату? Насправді, частка людського фактору дуже мізерна порівняно із природними чинниками.

 

Наостанок

 

ДОВІДКА ■ Термін «глобальне потепління» (global warming) 8 серпня відзначатиме 36-річчя. Саме в цей день 1975 року журнал «Science» опублікував статтю американського кліматолога Уоллеса Брокера, в якій той вперше окреслив цим терміном можливі наслідки впливу людини на клімат. ■ При запиті «глобальне потепління» пошукова система Google фіксує: 65 900 відповідей українською мовою, 806 000 — російською та 28 600 000 — англійською.

Куди ж все-таки ідуть мільярди доларів? Значна частина грошей, виділених на дослідження глобального потепління, пішла на виготовлення комп’ютерних моделей, бо саме вони повинні були прогнозувати зміни клімату. Сьогодні у світі налічується кілька десятків різних моделей і всі вони дають різні покази. Вчені стосовно цього жартують, що один із прогнозів обов’язково виявиться точним, але ж ніхто не знає, який саме.

Єдине, що зараз можна сказати впевнено, моделі дають підстави ЗМІ лякати людей. Адже заголовки, які наганяють паніку, збільшують рейтинг видань. На жаль, сьогодні принцип роботи журналіста-еколога полягає в тому, щоб вигадувати нові апокаліпсиси. Якщо вчора писали про те, що 2010-й рік визнали найтеплішим за всю новітню історію, то сьогодні переконливо доводять, що до 2020-го року одна п’ята населення планети голодуватиме через глобальне потепління та низьку врожайність.

Про що ж напишуть завтра? А чи не про те, що вже визначено, хто, о котрій годині, в якому місці помре? А ми й надалі дивитимемося на заводські труби зі страхом, не встигаючи перемикати канали…

Юлія ГРИЦЕНКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *