Львів’янин створив унікальну історичну гру до річниці Листопадового зриву

11
0

23772097_491761267873365_1602304787_n

Громадський активіст, волонтер та розробник освітніх ігор Андрій Мочурад поділився деталями нового проекту, покликаного допомогти учням старших класів у вивченні історії України.

Коли виникла ідея проекту?

– Ідея освітніх настільних ігор виникла ще 2012-го, коли ми (ГО «Граніт») створили один із перших клубів настільних ігор у Палаці культури ім.Гната Хоткевича. Тоді бракувало досвіду, знання теми та, перш за все, грошей для видання в тиражі. Та й ми взялись за створення настільної гри про УПА. Навіть зробили певні ескізи та прототип, але тема була надто свіжою для адекватного сприйняття в масштабах всієї країни. 2013-го нашою ГО було створено комікс «Летюча бригада» (події 1920-22 рр.), але почався Майдан, тому до 2015-го року тема була на паузі. Після видання 2015-го коміксу про АТО «Звитяга», ми повернулись до теми настільних ігор.

Чому саме настільна гра?

– Час від часу лунала ідея про комп’ютерну гру, але створити її без шаленого бюджету, лише на ентузіазмі, просто неможливо. Тому сьогодні комп’ютерних ігор про Україну 20-го століття немає, і найближчим часом не буде. Переваги настільної гри, з одного боку, в тому, що вона відриває від комп’ютера, а з другого, – може мати освітній елемент, якщо зробити її якісно.

Для кого створювалась твоя гра?

– Була ідея зробити кілька таких ігор. Щоб допомогти старшокласникам вивчати історію. Продукти такої механіки дають глибше розуміння подій, бо в школі приділяють мало часу наративу – скоріше зубрінню окремих дат. Але тема Визвольних Змагань довго була під забороною. Тож вона для широкого загалу людей, які хочуть краще знати свою історію, тим паче, що з сучасністю так багато паралелей.

Що саме ти маєш на увазі під механікою?

– Наведу такий приклад: коли питаєш у вчителів, що могли виграти студенти під Крутами, затримавши орди Муравйова на день ціною власних життів, в гіршому випадку відповідають, що їх обдурили, в кращому – завдяки їхній жертві врятувався український уряд. В грі Крути – це картка, пов’язана з Брест-Литовським договором, який з Україною не підписали б, якби Київ був уже підконтрольний червоним. Завдяки механіці гри створюється цілісний світогляд, чого не досягнеш нудними підручниками, які підлітки просто не читають.

Андрій

Андрій Мочурад

Існують аналоги твоєї гри?

– Саме стратегічної, де є зв’язок з картками та присутня українська тематика, не існує в принципі. Тобто, це перша історична гра на тематику української історії. Ігор, які мають самостійну механіку, у нас досі не розробляють. В той же час є настільні ігри про холодну війну чи у про громадянську війну в США. В Україні, якщо й виробляють подібний продукт, то це переважно передерта механіка, що порушує авторські права справжнього розробника. Інтелектуальна власність в Україні майже не захищена. На полицях сьогодні присутні або локалізації (переклади українською) закордонних ігор для вечірок, або дешевих, неякісних та скопійованих, таких як «монополія-економіст-менеджер» і жодної на історичну тематику. Про якісний друк та ілюстрації говорити взагалі не доводиться.

Український ринок майже пустий, тому більшість продукту – примітивні ігри «кинь кубик – посунь фішечку», або ж банальні клони «Монополії», що очевидно не мають освітнього елементу. В середовищі людей, які цим займаються, «Монополія» – моветон. За відсутності конкуренції видавці не ставлять собі за мету зробити щось якісне, бо чим примітивніше продукт, тим він дешевший, а тому і легше окупиться.

2014-го року були спроби розробити гру про Майдан, але так і не були видані, залишившись на стадії проекту.

Ти кажеш про ігри на кшталт «Монополії» як вечіркові?

– Гра, яка базується на кинь кубик – пересунь на випадкове число та все – це не настільна гра. Це кидання кубика. Воно цікаве тим, хто крутить спінери, а не тим хто грає в шахи. Така аудиторія теж є, але вони скоріш читатимуть попсове фентезі, а не історичні романи.

Хто ти за професією та освітою? Ти історик ?

– Я культуролог, а точніше – філософський антрополог. Працюю бізнес-тренером, зокрема розробляю настільні та стимуляційні ігри як для підлітків, так і дорослих. Але це дає мені змогу ширше дивитись на питання, організовувати ігровий процес під різними кутами.

Над якими ще іграми ти працюєш чи вже розробив?

– «LeoCity» – про Львів та такі явища, як стартапи, малий бізнес та професійні навички. Ще одна наша розробка – це перша в Україні настільна гра для незрячих з шрифтом Брайля.

Яким чином ти вплітаєш історичні події в гру?

– Для освітньої гри історичні картки – це дуже важливо. Але продукт має бути цікавим, тому зашорити її винятково в хронологію не можна. Ми даємо можливість вибору і трішки альтернативної реальності, щоб гравці зрозуміли як пов’язані події між собою. Попри це особлива механіка в кінцевому етапі не дає гравцям дуже віддалятись від історичного аспекту, при великій свободі дій. Це дозволяє гравцю створити повноцінну картину певних подій. У школах же – банально зазубрюють дати, які важко пов’язати між собою, лише щоб здати ЗНО.

Ти досить впевнено говориш про школи. З ким у вас вже налагоджена співпраця?

– Весною цього року ми опрацювали старшокласників двадцяти Львівських шкіл. Працювали з 350-ма учнями – цілком пристойна вибірка. Цей проект робили спільно з Управлінням освіти Львівської міської ради. Ми тестували напрацювання зі старшокласниками, робили опитування тощо. Історія у вигляді підручника учням просто не цікава. Навіть документальні фільми не завжди в школах показують. А зацікавлювати треба.

Чому саме Галичина?

– Наступного року річниця Листопадового зриву, тож це актуально. Матеріал широкий, але цілком лінійний. Попри це, у грі-конструкторі можна буде обіграти 4 різні сценарії: конфлікти 1914-го та 1916-го, війна 1918-1919, захист Європи від червоних орд 1920-го. Значна частина, якщо не більшість, кровопролитних боїв відбувалась на території Галичини. Ми з командою також розробили ширшу гру про період Національно визвольних змагань, яка стосується кінця 1918-го – початку 1920-х років, адже основна маса хитросплетінь виникла саме в цей період. Мало хто говорить, що фактично Українська революція почалася в грудні 17-го, а численні бої – від середини 1918-го. Крути у масштабі першої світової – це дворова бійка, бій під Мотовилівкою – лише пару сотень вояків – сутичка розвідувальних підрозділів.

Попри це, наша гра не лише «war-game», там комплексна механіка і нетривалий час партій, що є рідкістю для ігор такого класу.

Скільки часу та ресурсів було вкладено в гру?

– Ці дві гри активно розробляються від початку 2015-го. Основною проблемою було фінансування, яке важко знайти під такі проекти. Для видання подібних продуктів за кошти держави це має бути зовсім беззуба, примітивна механіка, щоб її пропустили різноманітні комісії, але тоді в ній не буде сенсу. В принципі, вартість друку окремого екземпляра незначна, складніше оплатити роботу дизайнерів та художників, щоб гра привабливо виглядала. Собівартість друку гри – майже 150 грн. Але знайти кошти на кваліфікованих ілюстраторів нелегко. Тому ми зараз шукаємо інвесторів.

Наскільки близько проект підійшов до реалізації?

– Зараз гра існує в дуже простому дизайні, а щоб історія зацікавила підлітків, вона має бути доступно подана і гарно намальована. Це як дивитись фільм – там або гарні спецефекти, або його не дивитимуться. Зараз ми шукаємо інвесторів та вирішили виставляти гру ну краудфандинг, але паралельно шукаємо меценатів. Хоча мова йде не про величезні суми. Зараз нам бракує якихось 3-4 тисячі доларів, щоб випустити гру тисячним накладом. Вартість одного примірника дорівнюватиме двом горняткам кави з тістечком у львівській кав’ярні.

Ми понад два роки шукали кошти на гру в держави, поки що безуспішно. Відгукнулись деякі меценати, що зараз оплачують роботу одного художника, тож будемо шукати далі, адже тема як ніколи актуальна.

Олексій Манютін

Олексій Манютін – студент факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається