«Герої мають жити»

5
0

shklyar7_b

Василь Шкляр – сучасний український письменник, один із найвідоміших і найбільш популярних серед читачів. Його називають «батьком українського бестселера». Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року за роман «Чорний Ворон» («Залишинець»).

На мою думку, він і справді вартий цього звання, і чесно кажучи, шкодую, що уникала прочитання його творів раніше. Моє ознайомлення з його творчістю розпочалось із роману «Чорний Ворон» («Залишинець»)  – це одна з найкращих книжок сучасної української літератури, яку мені доводилось читати . Тому під сильним враженням від книги, я вирішила, що хочу перечитати Шкляра «вздовж та впоперек». Дізнавшись про вихід його нового бестселера, я була впевнена, що це має бути бездоганна книга – і не прогадала.

2 серпня 2015 року на фестивалі «Бандерштат» Василь Шкляр презентував свою книгу “Чорне Сонце”. Довгий час письменник перебував на передовій разом із хлопцями, бачив їхнє фронтове життя і переживав всі перемоги і поразки разом з ними. Як зазначає сам автор – це перший його твір, де не змінено жодного імені, жодного позивного, все так, як є.

“Чорне Сонце ” Василя Шкляра – це дума про братів азовських, це — глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь бійця полку “Азов” про російсько-українську війну, яка змусила його взяти до рук зброю. Автор дає нам змогу побачити цю страшну пляму в історії очима тих, хто стояв з нею лицем до лиця –  солдатів, які щиро люблять свою країну та прагнуть кращої долі для неї і намагаються зробити все для цього, навіть ризикуючи власним життям. Твір проймає до глибини душі кожного. Сам Василь Шкляр писав: “Кажуть, герої не вмирають, але я хотів би, дуже хотів би, щоб вони замість бути героями жили. Тут, на землі, вони потрібніші, ніж на небі. Тут є багато такого, чого без них не зробить ніхто”. Ці слова передають усю трагічність війни, яка вбиває цвіт нашої нації.

Чорне сонце – це сакральний знак, магічний символ, який давав людям нове джерело енергії, аби вони вистояли в годину найтяжчих випробувань. Цей знак забезпечував  тісний зв’язок із предками, давав особливу силу та витривалість. Такий символ зображений на емблемі “Азову” і багато бійців роблять собі татуювання із Чорним Сонцем та тризубом.

Приємно вражає і цікаве оформлення книги Шкляра: темна тверда палітурка, на якій зображене те саме “чорне сонце”. Вона написана простою, зрозумілою усім мовою. Автор настільки емоційно і без особливих прикрас оповідає про війну, що книга читається на одному диханні. Оскільки сюжет побудований на реальних подіях, це ще більше змушує співчувати героям та переживати разом з ними ці важкі часи. Своїм твором автор наводить читачів на думки : Чому гинуть найкращі? Чому місцеві жителі своїх героїв – визволителів –  вважають ворогами? Яке майбутнє чекає на нашу Вітчизну? Герої мають жити — така такою думкою автор пронизує увесь твір.

Коли гортаєш сторінки цієї книги, не раз на очі набігають сльози. Інколи крізь них смієшся, а інколи хочеться гірко плакати. Дуже запам’ятались слова із книги: “Ми не любимо тих, що в Києві. Ми знаємо, що до дня звільнення Маріуполя вже підписані укази про нагородження орденами “За мужність” чи якими там ще, не пам”ятаю, але наших хлопців у тому списку немає. Про це соромно говорити, ми ж не за нагороди воюємо і навіть не знали б, що такі існують, якби їх не роздавали тим, кого ми тут ніколи не бачили. А якщо й бачили, то хіба у складі якоїсь наглядової інспекції чи іншої трясці, яка ось недавно провідала нас, від чого я дістав травму лівої руки”. Така ось правда життя. Ті, хто воює і гине, залишаються лише у пам’яті рідних та побратимів.

Василь Шкляр про свою книгу говорить, що це не бойовик, не опис якихось динамічних військових подій, а — книга-роздум, книга віра, вона світла, бо насамперед про воїнів добра, які тримають наше українське сонце. «Чорне Сонце» — це український бестселер, який полюбився людям за глибину переживань і щиру правду. Ця книга і справді здатна відкрити багатьом очі на реалії сьогодення.

Юлія Ухіна

Юлія Ухіна – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

1 Відповідь

  1. Ігор сказав:

    Цікаво буде прочитати книжку. На свій сором, щось випустив її з уваги…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається