(ір)Реальна інвалідність

2
0
Фото ТСН.

Фото з сайту ТСН.

В Україні «стати інвалідом» здоровій людині простіше, ніж підтвердити реальний діагноз. Виявляється, довідка про інвалідність – зручний «хід конем» для багатьох людей. Адже цей невеличкий папірчик дає чимало пільг.

Щороку кількість діагнозів, які стають підґрунтям для отримання статусу «людина з інвалідністю», зростає. Медики констатують зменшення працездатного населення і шалене зростання армії неповносправних українців. Бути «калікою» зручно, як дивно це не звучало б. Людина з інвалідністю має право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті, безкоштовні медикаменти, соціальні виплати й можливість покращення житлових умов, а також пільговий вступ до ВНЗ. Навіщо ж потрібна інвалідність? Як виглядає процес її оформлення й видачі? І чи так легко отримати довідку здоровому «інваліду»?

Надавати довідку чи ні? В Україні це вирішують медико-соціальні експертні комісії. Саме туди й пролягав наш шлях, аби з’ясувати, як же отримують інвалідність українці.

…9.00. Біля кабінету, де засідає комісія, – черги. Отримати інвалідність і вкотре доводити свою повну чи часткову непрацездатність прийшли люди різного віку – від дітей до пенсіонерів. Під дверима комісії можна чекати годинами, а для декого це очкування триває роками. Хворі й не дуже не спілкуються один з одним. Усі стоять мовчки і чекають, коли тьотя вийде з кабінету і назве прізвище того, хто може пiдiйти до членів комісії.

Втім, аби пройти до того кабінету з комісією, треба дуже постаратись. Спочатку вас чекатиме архів із типовою жіночкою з держустанов: окуляри, манікюр, зачіска з начісуванням і колір волосся бордо, солодкавий запах парфумів… Млосний погляд з-під окулярів, вказівний палець на зошитах-журналах-папірчиках і могильний, холодний, пронизливий голос:

«Вам куди? Отримати справку? Спочатку треба зареєструватись тут, в архіві, а потім Вам зателефонують, прийде лист і тоді вже треба йти до кабінету з комісією».

Для того, аби пройти перше коло охорони, доводиться зробити добровільний внесок на розвиток пані з архіву або на її новий імідж. Розповівши їй заздалегідь вигадану історію про відсутність роботи й бажання перевестися на бюджетну форму навчання, ми «готуємо» тьотю до отримання довідки й дозволу пройти в кабінет з комісією. Мовляв, «чи можна якось посприяти щоб виробити інвалідність, попри те, що вона буде незаслуженою?» Жінку ж з архіву таке запитання навіть не дивує.

Після вдалого проходження першого «боса» треба перемогти й другого – усна бесіда тет-а-тет із лікарем. Він питатиме про стан здоров’я і таке інше. У нашому випадку лікар радив одного зі своїх колег. Оскільки підстав для отримання реальної інвалідності у нас немає, потрібен був лікар, який підтасував би всі факти і довідки. На щастя, такий знайшовся. Тож «добровільні» внески продовжували спустошувати бюджет.

Розповідати про те, що коїться в МСЕКах (медико-соціальна експертна комісія. – Авт.), люди бояться, але усім відомо про підроблені довідки. Аби вмовити комісію виробити інвалідність, навіть людям з реальною інвалідністю доводиться класти в кишеню лікарю не одну тисячу гривень. Називають різні суми – від півтори до трьох тисяч гривень. Ціна залежить вiд того, яку групу інвалідності виробляють. Кажуть, що беруть по 2-3 пенсiї, якi виплачують iнвалiдам за мiсяць. Це не менше 1800 гривень.

Третє коло пекла у коридорах МСЕКу почалося з тієї таки комісії. Зазвичай у кабінеті сидить четверо лікарів, які докучають різними запитаннями. До того ж питання ці абсолютно не стосуються стану здоров’я. Замість того, щоб вивчати документи, члени комiсiї розпитують, навіщо мені інвалідність і чому я не працюю, у якому будинку живу, ким працює мій чоловік і чи є діти.

«Під час бесіди із комісією здавалося, ніби для себе вони хотіли визначити, чи матиму я змогу заплатити за свій статус. Коли члени комiсiї зрозуміли, що намірів давати хабар я не маю, то почали вишукувати «помилки» в документах і натякати, що III група інвалідності не дістанеться. Не один раз бачила, як члени комісії виходять з кабiнету і просто таки у коридорі беруть гроші від пацієнтів, а через кілька хвилин виносять підписані з печатками документи. Нiхто не боїться покарання!» – зізналась Іванна, яка намагається отримати інвалідність вже майже два роки.

Фото з сайту Ruffnews.ru

Фото з сайту Ruffnews.ru

Про нашу ситуацію в комісії вже, певно, знали, бо таких привітних лікарів ми не бачили ніколи. Жодних питань до документів (які, нагадаємо, робив їхній колега із сусідньої лікарні) не було. Нам швидко підписали довідку про інвалідність і не соромлячись оголосили необхідну суму в доларах. До того ж, платити треба одразу і без розтермінування на кілька внесків.

Отримати реальну інвалідність вдається далеко не кожному. Інколи людям із помітними ознаками інвалідності (відсутність руки чи ноги) відмовляли в наданні довідки. Втрачена нога, звісно ж, не відновиться, а ось термін дії довідки завершується досить швидко, і щороку треба підтверджувати свій статус і знову доводити непрацездатність.

«Дільничий лікар зробив мені виписку з історії хвороби, довідки з лікарень, у яких я лежав і виписав направлення на проходження комісії. Подав заяву, у якiй пояснив, що маю право на інвалідність, паспорт, результати обстежень та виписки з медустанов. Кілька разів мені повертали документи і знаходили там «помилки». Довелося за допомогою грошей пришвидшити процес. Після того на мене дивилися по-іншому», – розповідає Богдан.

Та скільки саме коштувала ІІ група інвалідності, Богдан так i не наважився сказати. Отримавши статус «інваліда», він щороку має проходити повторне призначення.

Люди платять комісіям різні суми – від $200 до $1500, залежно від того, яку групу хочуть отримати.

За даними статистики, в Україні проживає понад 2 мільйони людей з інвалідністю. Визначити, хто з них справді заслуговує цього статусу, а хто купив – нереально. Чому? В медичних закладах України документація, як не дивно, ведеться дуже суворо. Усі папірчики, кожна довідка фіксується належним чином, тож визначити реальність інвалідності неможливо.

Покарання за підробку документів досить велике. Згідно зі статтею 366 Кримінального кодексу України, службове підроблення документів, а також складання і видача фальшивих документів карається штрафом до 850 гривень, або обмеженням волі терміном до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися вiдповiдною діяльністю до трьох років. Щорічно кількість людей з інвалідністю збільшується, через що держава втрачає величезні кошти. Збільшується кількість виплат пенсій, пільг, забезпечень засобами реабілітації, оздоровлення, спецавтотранспорту тощо. Якщо людині встановлено групу інвалідності, то вона обов’язково буде отримувати державну допомогу в розмірі приблизно тисячу гривень. Тож якщо довідку про інвалідність підробить хоча б тисяча осіб, то держава втрачатиме близько 100 тисяч гривень.

Підробляючи й купуючи інвалідність, ми порушуємо не тільки закон, а й усі моральні принципи. Хіба можна вимагати від політиків чесності, коли ми самі добровільно популяризуємо хабарі?

Яна Русіна

Яна Русіна – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається