Дмитро Добродомов про політику, журналістику та квиток в один кінець

6
0
Дмитро Добродомов перед студентською журналістською аудиторією

Дмитро Добродомов перед студентською журналістською аудиторією. Фото Олега Вівчарика

12 грудня на зустріч зі студентами ЛНУ ім. Івана Франка завітав народний депутат України, в минулому – відомий журналіст Дмитро Добродомов. Говорили про ЗМІ, свободу слова, становище української журналістики та, звісно ж, про політику. Вже традиційно «Креденс» занотував для вас 10 цікавих думок, що прозвучали від нашого гостя.

1. У нашому парламенті рекордна кількість журналістів за всю його історію – 16. Якщо ти вже занурився у політичне життя, то повернутися назад у журналістику шансів майже нема. Тому це – квиток в один бік.

2. В Україні функціонує близько 100 каналів телебачення, і всі вони відіграють значну роль у творенні політичного процесу. Більше того, телебачення формує суспільну думку українців щонайменше на 60%. Але тепер у цій сфері надзвичайно мало авторської журналістики. Більшість «професіоналів» виконують одну функцію – тримають мікрофон. Надзвичайно мало репортажів, журналістських розслідувань та, що найгірше, мало правди. На усіх телеканалах одна і та ж подія трактується діаметрально протилежно, а глядачі банально хочуть правди, бодай у фактажі.

dobrodomov-students04

Фото Олега Вівчарика

3. Є багато людей, які вмикають певну програму заради журналіста. Буду абсолютно об’єктивним, якщо скажу, що серед усіх працівників ЗМІ, випускники журналістики ЛНУ ім. Івана Франка найфаховіші. Вони створюють імідж та рейтинг каналам. Я вважаю Львів найвільнішим містом в Україні, і дух та професійні навички, які тут отримують студенти, потім переростають у їхню конкурентоспроможність.

4. У нас не так багато цензури, як самоцензури. Наш журналіст чомусь вважає, що краще він сам не буде «цього» писати, ніж його попросить прибрати «це» з тексту редактор чи власник каналу. Але іноді варто «ризикнути».

Фото Олега Вівчарика

Фото Олега Вівчарика

5. Наші політики вже випили в народу стільки крові, що ми готові віддати країну просто порядній людині. Саме тому такий ажіотаж спричинили чутки, що Святослав Вакарчук висуватиме свою кандидатуру на пост Президента. Насправді, у нього були б усі шанси. Він впізнавана персона і не викликає негативних асоціацій у населення, на відміну від багатьох інших політиків. Ми вже дійшли до того, що на виборах народ голосує емоціями, забуваючи подумати про те, чи вистачить кандидату фахової підготовки, вмінь і знань, аби приймати, до прикладу, грамотні зовнішньополітичні рішення.

6. Кожен журналіст постає перед вибором: працювати на якомусь ресурсі, отримувати зарплатню, але виконувати забаганки редакторів та директорів, або ж стати самостійною, незалежною «зіркою». Варто пам’ятати: якщо ти хоч раз у житті напишеш те, що суперечить твоїм життєвим принципам, зрадиш своїм переконанням і людській моралі, ти ніколи не станеш успішним.

dobrodomov-students02

Фото Олега Вівчарика

7. Мене запитують, нащо я виступаю у прямих ефірах на каналах, позиція яких не збігається з моєю власною? Прямий ефір – це спосіб, аби вас почули, зрозуміли вашу ідею і вашу думку. Тому, навпаки, варто виступати у прямому включенні з тих платформ, які не відповідають твоїм позиціям, аби з таких каналів звучала правда, за яку ти вболіваєш.

8. Я ненавиджу те, чим я зараз займаюся, і не приховую цього. Жодній нормальній людині не може подобатися робота депутата, якщо, звісно, цей політик не займається наповненням власного гаманця.

Фото Олега Вівчарика

Фото Олега Вівчарика

9. Як відрізнити професійного журналіста від непрофесійного? Професійний, отримавши завдання, може прийти до редактора і дискутувати, додаючи власні ідеї та змінюючи план дій. Непрофесійний просто сліпо виконає завдання, навіть якщо його попросять запитати у поважної особи якусь банальність чи відверту дурницю?

10. Якщо бути відвертими, то ринок журналістики зараз абсолютно порожній. Більшість випускників ВНЗ воліють натискати Ctrl+C – Ctrl+V, а не займатися справою фахово. Саме тому кожне ЗМІ хоче взяти професіонала. Ваше завдання – ним стати!

Ярина Пришляк

Ярина Пришляк – головний редактор «Креденсу», студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається