Далекі-близькі, або як правильно писати про українсько-польські відносини

2
0
Адам Лельонек під час зустрічі зі студентами

Адам Лельонек під час зустрічі зі студентами-журналістами на кафедрі зарубіжної преси та інформації. Фото Анастасії Шибіко

У четвер, 24 березня, на факультеті журналістики ЛНУ імені Івана Франка відбулася зустріч із керівниками польсько-українського медіапорталу PolUkr.net Адамом Лельонеком та Романом Раком. Серед головних питань: брак конструктивного порозуміння між урядами Польщі та України, відсутність довгострокової стратегії розвитку країн-сусідів, а також проблеми адекватного висвітлення й інтерпретації міжнародних подій в українській та польській пресі. Студентки першого курсу Ірина Олексієнко та Ярина Пришляк зробили короткий огляд порушених проблем.

Яка ще стратегія?!..

«Що я думаю про довгострокову українську стратегію? Я її взагалі не бачу», – польський журналіст, медіаексперт, провідний аналітик одного із найавторитетніших польських «think tank» Casimir Pulaski Foundation Адам Лельонек не відзначався надмірною сентиментальністю. Його розбір української закордонної політики (принаймні тієї її версії, якою вона бачиться з Варшави) містив ледь відчутні нотки гіркоти і розчарування: «Початковим і кінцевим пунктом української стратегії сьогодні є Берлін. Польща залишається поза рамками українського плану євроінтеграції». Однак чи виправдана саме така ставка? «Окрім підтримки пані Меркель, у Німеччині немає нікого і нічого бодай формально проукраїнського. Якщо на найближчих виборах влада в Німеччині перейде до опонентів Християнсько-демократичного союзу, Україна втратить не тільки важливого союзника, а й надію в найближчий час стати членом Європейського Союзу», – наголосив Адам Лельонек.

«Немає самої ідеї примирення з Україною»

Після будь-яких масштабних конфліктів ворогуючі країни проходять, зазвичай, чотири стадії налагодження стосунків:

1) нульова довіра, страх;

2) нормалізація стосунків (своєрідна «точка неповернення» до попереднього стану);

3) довготермінова стратегія співпраці (різноманітні заходи на соціальному та політичному рівнях, укладення міжнародних угод тощо);

4) повний мир.

Зараз відносини між Польщею та Україною перебувають на стадії «нормалізації». Між країнами панує мир, але ми доволі часто виколупуємо з історії давно забуті образи, не втрачаючи нагоди звинуватити один одного в минулих гріхах. На жаль, через млявість і непостійність міжнародної політики українського уряду в нас досі не завершений процес примирення – і це, ймовірно, головна проблема польсько-українських відносин. Крім того, неприпустимо низький рівень експертних центрів і дефіцит якісної й правдивої інформації про Україну в міжнародних (зокрема, польських) ЗМІ надзвичайно понижують рівень сприйняття нашої держави. У результаті майже всі публікації про українсько-польські відносини зводяться до скандальних побутових тем. Варто, щоб з поляком трапилась якась халепа в Україні, а українця образили в Польщі, і про це напишуть в усіх ЗМІ, роздують мало не міжнародний скандал! Адам Лельонек стверджує, що політичні відносини налагодяться, як тільки ми напрацюємо «такий рівень довіри, який дозволить не повертатися до історичних незгод».

Оригінальний конспект у нашого гостя

Оригінальний конспект у нашого гостя. Фото Анастасії Шибіко

Посттравматизм української журналістики

«Чорно-білі тони української журналістики є наслідком посттравматичного шоку», – таку думку висловив керівник української редакції PolUkr.net Роман Рак. Обидва експерти солідарні в питанні однобічності сучасної журналістики. Виправити цю ситуацію допоможе підвищення рівня освіти журналістів, ретельніше дотримання професійних та етичних стандартів. «Відкрийте для себе професійні стандарти, скажімо, ВВС. Ви повинні знати і дотримуватися їх та обов’язково розбиратися в міжнародній політиці». За словами Романа Рака, навіть у локальних подіях можна легко знайти зв’язок з глобальними. Як приклад журналіст згадав недавній ЛГБТ-скандал у Львові. На перший погляд, все тут зрозуміло: одні люди збиралися провести соціальну акцію, бо мають на це право. Інші, також реалізовуючи своє право на масові зібрання, вирішили їм у цьому перешкодити. Але майже ніхто не поставив правильні запитання: «Чому «нетрадиційні» приїхали саме у «правоналаштований» Львів? Чому призначили акцію за день до футбольного матчу, коли місто переповнене вболівальниками (ультрас)? Чому саме зараз – за два тижні до референдуму в Голландії, яка славиться своєю толерантністю до ЛГБТ»? Як пояснив журналіст, саме так і створюються вигідні «третій стороні» міжнародні скандали і політичні акції.

Крім того, на думку Романа Рака, ця подія «засвітила» серйозні проблеми з рівністю людей, зі ставленням до неформалів. «Ми в першу чергу повинні пам’ятати про те, що в нас на сході йде війна, і нам потрібно робити кроки для співпраці з ЄС, а права людей там на дуже високому рівні. Українці мають відійти від реалій «русского міра», забути про радянське світобачення, якщо ми хочемо бути з Європою».

Студенти-першокурсники під час зустрічі з гостями кафедри

Студенти-першокурсники під час зустрічі з гостями кафедри. Фото Анастасії Шибіко

Пропонуємо також кілька цитат від наших гостей.

Адам Лельонек

Адам Лельонек, журналіст, медіаексперт, аналітик Casimir Pulaski Foundation

Адам Лельонек:

• «Головна проблема Польщі та України – це те, що в нас не закінчився процес примирення».

• «Дуже важко допомагати Україні, бо ваш уряд не робить нічого, щоб прихилити до себе поляків».

• «У західному світі УПА сприймають переважно не як антирадянську силу, а як прояв фашизму. А в Європі краще бути комуністом, ніж фашистом».

• «Кожного разу, коли Москва і Берлін починають співпрацювати, ми втрачаємо незалежність».

• «ВВП не говорить про реальну економічну ситуацію, та наші політики дуже люблять наводити його як приклад стрімкого розвитку держави (Польщі. – Ред.)».

Роман Рак

Роман Рак, керівник української редакції порталу PolUkr.net

Роман Рак:

• «Якщо ви хочете бути якісними журналістами, ви зобов’язані розумітися на геополітиці».

• «Дуже легко маніпулювати людьми, коли вони не мають доступу до інформації».

• «В нашій країні в принципі є проблеми з рівністю і правами людини, і це стосується не лише ЛГБТ. Наші люди не терплять того, що хтось може бути не таким, як вони».

• «ЛГТБ замість ефективності вибрали ефектність» (про фестиваль Рівності у Львові).

• «В журналістиці, в принципі, не існує об’єктивності».

Ярина Пришляк

Ярина Пришляк – головний редактор «Креденсу», студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається