Чи існують журналісти в погонах?

4
0
tlbm9985

Фото з офіційного сайту Національної гвардії України

20 квітня парубки факультету журналістики зустрілись віч-на-віч з одним із найбільших страхів. Річ у тім, що велика кількість людей у формі нагадувала незаплановану масштабну мобілізацію. Проте, як тільки серед суворих чоловіків у камуфляжі з’явилася тендітна леді в такому ж вбранні, хлопці видихнули з полегшенням. Так і розпочалося знайомство студентів із представницею Збройних Сил США Кейлою Крістофер.

Іноземна гостя розмовляла рідною мовою, але передбачливі організатори сумнівалися у наших «english skills», тому запросили перекладача. Ми пропонуємо вам власний переклад зустрічі.

Тендітна військова. У минулому − бакалавр англійської мови та літератури, магістр зв’язків з громадськістю. Тепер − старший лейтенант артилерійської бригади, яка допомагає тренувати українських військових на Яворівському полігоні. Кейла скромно розповіла про свою багатогранну діяльність як волонтера, психолога, журналіста і навіть дизайнера. Пані Крістофер звикла носити не звичайну дамську сумочку, а величезний рюкзак, який став повсякденним атрибутом усієї її родини. Мається на увазі камуфляжна династія по жіночій лінії.

img_9189

Фото з офіційного сайту Національної гвардії України

Зустріч не обмежилася лише знайомством. Це стало своєрідною спробою усвідомити різницю між поняттями «війна» та «антитерористична операція». Смішна пропаганда російського ЗМІ, типу «Нацисти із США тренують українців» та «Український Обама воює на бандерівських землях» уже геть не здивує будь-кого з нас. Страшніше чути про безглузді, деколи несвідомі помилки наших медіа. Забувають вони звірити факти чи лінуються − невідомо. Відомо одне: після недостовірного повідомлення рейтинги медіа явно не збільшуватимуться. Та й не лише рейтинги. Через таких журналістів-баламутів зароджується інформаційна війна. Але й про неї не будемо. Як сказав присутній на зустрічі військовий журналіст, спеціальний кореспондент ЦДО МОУ «Народна армія» Тарас Грень: «Це питання можна обговорювати хвилин так 900». У нашому випадку − це не одна сотня сторінок.

Якщо вже мова зайшла про військового-кумедника, то посміємося над ще одним його коментарем: «Типовий сюжет новин зараз − це вбили, зарізали… народилася пандочка». Насправді, комічного мало. Інформацію потрібно подавати не лише правдиво, але й правильно. Як стверджувала Кейлі Крістофер, колись у засобах масової комунікації негативну інформацію використовували для маніпуляцій. Тепер же це погана звичка, яка в’їлася в мізки народу так, що позитив перестав сприйматися.

На завершення додамо: висвітлювати воєнні події геть непросто. Основне − не плутати свободу слова із вседозволеністю. Тому не одягайте ваше журналістське посвідчення замість погонів і не пхайтеся ближче, ніж на 15 метрів до лінії фронту.

Зустріч з американкою завершилась. Хтось покращив навички англійської, хтось надихнувся ідеєю стати прес-офіцером, а хтось просто втішився новим фотографіям, котрі «засвітилися» на сайті Національної Гвардії України. Не кожного ж дня нас знимкує полковник.

Фото взяте із офіційного сайту Національної гвардії України

Фото з офіційного сайту Національної гвардії України

Юліана Прядко

Юліана Прядко – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

3 Відповідей

  1. Тарас сказав:

    Я не прес-офіцер національної гвардії. Я військовий журналіст спеціальний кореспондент ЦДО МОУ “Народна армія”. НГУ і ЗСУ це дві кардинально протилежні речі. Я підпорядкований Міністерству оборони України, а НГУ Міністерству внутрішніх справ… А загалом цікаво було почитати. Я зрозумів, що приблизну третину того, чого хотів донести до студентів було вам не зрозумілим. Буду виправлятись. З повагою Тарас Грень.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається