Штурм закордонних вузів: чи важко навчатися в Китаї?

5
3
21843954_1220865864725232_548278504_o

Олексій Поварчук напроти економічного центру Пудун в Шанхаї

Навчатися закордоном для українських студентів – дуже спокуслива перспектива. Міжнародні молодіжні проекти, гранти, постійні обміни між навчальними закладами набирають з кожним роком все більшої популярності і відкривають для студентів України можливості покращити свої вміння. Проте здобуття освіти закордоном багатьом здається чимось неможливим. Ніхто не сумнівається в цінності іноземного диплома, але багатьох відлякують труднощі, з якими неодмінно доведеться зіткнутися абітурієнту та студенту закордонного ВНЗ.

Володіння іноземною мовою – обов’язкова складова успішного кар’єрного росту. Повне занурення в мовне середовище в закордонному вузі – найефективніший спосіб його освоїти. Багато університетів пропонують програми англійською мовою і офіційною мовою країни, що приваблює багатьох студентів.

Про життя і навчання в такому далекому від України Китаї вирішив розповісти нам перекладач китайської мови, студент КНЛУ, Олексій Поварчук.

Привіт, Олексію! Як так сталось, що ти опинився в Китаї? Чому обрав саме Шанхайський транспортний університет?

– 你好 (Ні хао), Олександро! Я навчався в Київському національному лінгвістичному університеті, моя спеціальність – перекладач китайської мови. Одним з головних мотивів для вступу саме на цю спеціальність було бажання побачити світ, а саме такий таємничий та загадковий Схід. Не секрет, що сьогодні Китай – одна з найпрогресивніших країн світу, тому на мову цієї нації і випав мій вибір. Вже на початку свого студентського життя я почав дізнаватись про можливості, які б дали змогу відвідати Піднебесну.

Шанхайський транспортний університет відомий своєю високою підготовкою кваліфікованих робітників. Це також один з найстаріших і найбільш впливових університетів Китаю, в якому працюють науковці та Нобелівські лауреати. Тому мій вибір був очевидний – я обрав найкраще з найкращого.

Китайська мова – найскладніша мова світу. Розумію, що готувався ти до вступу наполегливо і довго. Як проходив процес вступу?

– О так, китайська мова надзвичайно важка! Щоб ви краще це зрозуміли, наведу приклад: в китайській мові існує чотири тони, але немає алфавіту і всі слова пишуться за допомогою ієрогліфів. Ієрогліфи 马,骂,妈,麻 звучать як «ма», але залежно від тону будуть означати такі слова: кінь, сварити, мама та конопля. Тому потрібно багато практики для того, щоб покращити лексику і граматику.

А щодо процесу вступу, то все розпочалось після того, як в нашому університеті відкрився Інститут Конфуція, який давав гранти на навчання в Китаї для найкращих студентів. Для того, щоб отримати грант, потрібно скласти тест на рівень знання мови, який поділяється на усну і письмову частину. Проблем з письмовим тестом у мене не виникло, а от усний – з першого разу провалив. Наступного року спробував ще раз і цього разу мені поталанило! Отримавши свої бали, я не повірив власним очам, адже був серед тих, хто найкраще склав тест.

За рекомендацією викладачів Інститут Конфуція я обрав Шанхайський Транспортний Університет (上海交通大学) в Китаї. Після оформлення академічної відпустки в КНЛУ, збору всіх потрібних документів, мені прийшов лист зі словами «Шановний пане Олексію! Вас зараховано до Шанхайського Транспортного Університету на річну мовну китайську практику за стипендією Інституту Конфуція. Вітаємо!» .

21624236_1220865934725225_1057182650_n

Випускна церемонія в Шанхайському траспортному університеті.

Важко уявити, але населення Китаю складає 1,5 мільярда чоловік, чи не було страшно опинитися самому серед такої кількості людей? Опиши перші враження від перебування у Шанхаї.

– Так, було дійсно страшно. Пам’ятаю, як мій літак приземлився в аеропорту Пудун і перше, що кинулось в очі – модернізована інфраструктура міста.

Коли опинився серед мегаполісу спочатку здавалося, що мене там просто затопчуть. Нереальна кількість людей лякала і збивала з пантелку одночасно. Метро в Китаї – це взагалі інша історія, розібратися з ним вкрай важко, адже тут 19 гілок.

Якимось чином дістався до гуртожитку, де мені сказали, що заселення відбудеться через тиждень – злості не було меж! За декілька секунд пролетіло все моє життя, коли я зрозумів, що можу опинитися на вулиці, без даху над головою в такому великому місті.

На щастя, сталась помилка і замість тижня потрібно було знайти притулок всього лиш на один день. Знайшовши готель, першою чергою зателефонував рідним, повідомити, що зі мною все гаразд. Вже ввечері смакував китайськими стравами в ресторанчику і звикав до міста, яке невдовзі стало моїм домом.

21624114_1220866031391882_2110701100_n

Концерт присвячений всесвітній конференції Інституту Конфуція.

Нелегко тобі було! Цікаво дізнатися про стан гуртожитків. Опиши свою кімнату.

– Умови в кімнаті, звісно, були набагато кращі від тих, де мешкав в Україні. Телевізор, холодильник, міні-кухня, нові меблі, мікрохвильова і кондиціонер – все, що потрібно для комфортну типового студента в Китаї.

Кімната розрахована на двох людей, моїм сусідом був хлопчина з Південної Кореї, який весь час проводив у бібліотеці. Тому проблем не виникало ніяких. Можна сказати, що жили з ним «душа в душу».

Існує думка, що китайські викладачі дуже суворі, через це студенти старанні і не відволікаються на дрібниці, це правда?

– Не можу сказати, що вони дійсно суворі, як їх описують. Суть полягає в тому, що у китайських викладачів все гарно сплановано і вони завжди чітко виконують інструкції для того, щоб якомога краще навчити своїх студентів.

А тепер уявіть собі клас, в якому 20 представників з різних країн світу. Звісно, що всі хочуть спілкуватися, дізнатися щось про культуру і особливості свого сусіда, тому у класі не завжди було тихо.

Китайські студенти – це вже зовсім інше. Для них провести весь день в бібліотеці, готуючи домашнє завдання, – нормально. Населення Китаю настільки велике, що з кожною годиною з’являється все більше конкурентів на одне робоче місце. Тому вони докладають усі зусилля, щоб стати професіоналами своєї справи.

21767859_1220866908058461_1907174704_n

Олексій разом поруч з міською вартою Сіаню.

Розкажи трішки про ставлення китайців до іноземців.

– О, це взагалі окрема тема! Для них людина європейської зовнішності – диковина. Потрібно звикати, що вас будуть фотографувати скрізь, будуть торкатись в метро, а якщо ви ще й з білявим волоссям готуйтеся, що його перелапають тисячі китайських рук. В Шанхаї з цим менше проблем, тому що місті проживає багатьох іноземців. Проте і тут виникали випадки, коли їдеш в метро і чуєш звуки спалаху в когось на телефоні, підіймаєш голову і бачиш, як тебе фотографують.

Чи реально поєднувати навчання і підробіток?

21624222_1220866954725123_309818924_n

На зйомках китайського телесеріалу.

– Так, це цілком реально. І варіантів теж дуже багато. Від простої масовки в різних китайських мильних операх до серйозних модельних показів. На приклад, люди, які ні чим в Україні не відрізняються від інших, в Китаї можуть влаштувати серйозну модельну кар’єру. Також багато іноземців працюють викладачами англійської для китайських дітей. Особисто я працював актором в масовці китайського кіно, барменом в китайському барі та викладачем англійської.

Відомо, що китайська їжа славиться своєю гостротою. Чим ти переважно харчувався?

– Китайська їжа дуже різноманітна, але до тої міри гостра, що неможливо їсти. Фраза «мені, будь ласка, не гостре» – немає ніякого сенсу, все одно всі страви будуть заправленні перцем та приправами. Скажу чесно, їжа в Шанхаї мені недуже подобалось, часто не вистачало українського борщу. Але сказати, що в університеті погано годували – збрехати. Традиційна китайська, північно-китайська, європейська і мусульманська їжа була доступна в начальному кампусі, тому голодним не був ніхто.

Часто молодь використовує популярний епітет – студент вічно голодний і бідний. Чи реально прожити рік у Китаї, отримуючи лише стипендію?

– Китайська стипендія складає 2500 юанів на місяць, цієї суми повністю вистачало для того, щоб харчуватися і розважатися в Шанхаї. До прикладу, обід в університетській їдальні коштував 10-15 юанів, а бокал пива в барі від 20 до 45 юанів. Проте я гроші витрачав на поїздки в історичні міста, тому часом шукав підробіток.

21623952_1220867074725111_745264637_n

Всесвітнє надбання ЮНЕСКО – Теракотова армія.

Траплялось, що зустрічав українців?

– В університеті я був єдиним українцем, тому після трьох тижнів спілкування лише з іноземцями, засумував за рідним домом. З часом дізнався, що в Шанхаї є Організація української діаспори, яка часто збирає українців на різні цікаві заходи та пікніки. Відвідавши один з таких заходів, я був нереально задоволений! Все ж таки за недовгий час скучив за українськи гумором, їжею, спільними темами для розмов. Учасники організації швидко стали моїми друзями і завжди допомагали, якщо виникали проблеми.

21767482_1220867154725103_1490838987_n

Представники української діаспори в Шанхаї.

Назви декілька причин, через що ніколи б не повернувся в цю країну?

– Їжа, вологість повітря та його забрудненість.

За що полюбив Китай?

– Щоб полюбити Китай, багато причин не потрібно. Ти закохуєшся з першого погляду в це місто. Колорит нічних вуличок, де в кожному куточку вабить вулична їжа. Велична культура нації, до якої в китайців безмежна любов та повага. Цікаве поєднання традиційності та сучасності – тільки в Китаї можна побачити неземний хмарочос і одразу біля нього величний та традиційний храм.

Це був мій перший досвід подорожі закордон, який залишив великий теплий слід в житті! Скажу точно, що ніщо так не збагачує людину, як відкриття нових країн, культур, звичаїв та

Олександра Слободенюк

Олександра Слободенюк – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається