Підліткове насильство – як виявити, що робити

2
0

Розпочався новий навчальний рік. А це означає, що батькам і працівникам навчальних закладів України треба бути пильними. Жорстокість і насильство, що вчиняють підлітки щодо своїх однолітків і навіть дорослих людей не припиняє вражати.

Чим керуються діти, коли б’ють до смерті собі подібних?.. Чому так рідко діють ніякі заходи щодо припинення протиправних дій маленьких нелюдів? Чому більшість батьків жорстоких школярів ніяк не діють?.. Чому випадків побиття, вчинених неповнолітніми дітьми, стає все більше, а їх жорстокість не знає меж?

Ви тільки послухайте: у Чернігові школярку двоє однокласників вклали на лікарняне ліжко із черепно-мозковою травмою, у Дніпрі неповнолітні ледь не вбили 14-річного хлопця, а на Полтавщині підліток до смерті забив 18-річного юнака – складається враження, ніби ці малолітні злочинці вискочили з дикого лісу чи з паралельної реальності, населеної бездушними монстрами. Страшна статистика свідчить, що 34% українських дітей хоча б раз у житті були в ролі жертви, а 43% приміряли на себе амплуа агресора.

Неповнолітні принижують, цькують і б’ють однолітків, записуючи свої знущання на телефон, аби потім всі змогли побачити це в мережі, завдаючи жертвам ще більших страждань і принижень.

За статистикою, лише менше половини дітей, які зазнали знущань, звертаються за допомогою до батьків, вчителів. Їм простіше промовчати про переслідування, знущання, аніж розповісти про нього кому-небудь чи написати заяву до поліції. Про що це говорить? Та про те, що немає довірливих стосунків у підлітків із педагогами та батьками. Це і є першим фактором, який впливає на підліткову жорстокість. За словами психологів, батьки все рідше перевіряють домашні завдання, недостатньо часу та уваги приділяють дітям та їхньому розвитку, мало хвалять. Мами з татами навіть не звертають уваги на те, як змінюється їхнє ставлення до дитини з часом.

Нестримна радість за перші успіхи свого чада будь у чому помалу втрачає запал, а досягнення вважаються як належне. Усе частіше батьки відкуповуються від дитини новим Iphone чи PlayStation.

Однак дитині, у якому б вона не була віці, потрібні батьки, їх піклування та турбота, а не дорогі забавки. От і виходить, що такий підліток сформується, швидше за все, не впевненим у собі, травмованим, недолюбленим батьками, тому і шукатиму можливість це компенсувати. І саме тоді з’являється агресія, яку він спрямовує на тих, хто не може цьому протистояти.

Окрім того, дитяче насильство пов’язне з тим, що теперішнє покоління не має відчуття реальності та відповідальності за свої вчинки. І причина цьому – інтернет, комп’ютерні ігри та більшість сучасних мультфільмів, оскільки побачене там підлітки намагаються втілити в життя.

Школа. Боляче усвідомлювати, що ті, хто повинні сіяти розумне, добре, вічне, можуть все це задавити в дитині. Якщо школяр хоча б чимось відрізняється, він стає об’єктом знущань. Звичайно, легше висміяти, ніж допомогти і пояснити, легше покарати, аніж розібратися. А, водночас, запобігти вищезгаданій проблемі в силах саме вчителям, які мають керувати дитячим колективом не за принципом залякуванням, а допомагати їм будувати довірливі та дружні стосунки, прищеплювати повагу як до однолітків, так і дорослих.

«Але вчителі майже завжди залишаються осторонь цього процесу, а інколи й самі не в змозі дати раду власним емоціям», – каже психолог, сертифікований психотерапевт, Світлана Ліпінська.

Якщо підліток став жертвою знущань, батькам, передусім слід з’ясувати причину конфлікту і чи можна її позбутися. Варто втішити, зігріти, дати зрозуміти, що допоможете. Найрідніші мають зайняти позицію дитини, допомогти позбавитися почуття страху і повернути віру в себе.

«У жодному разі не звинувачуєте підлітка в тому, що сталося, дайте зрозуміти, що готові вислухати і допомогти», – радить Світлана Ліпінська.

Також, за її словами, варто звернутися до правоохоронних органів, забрати дитину зі школи, якщо остання має якесь відношення до інциденту.

«Неодмінно зверніться до дитячого психотерапевта, який працює з психотравмами», – додає психолог.

Фахівці радять уникати фраз, на кшталт, «та це ж дурниця, не варто перейматися про такі дрібниці», «не звертай уваги», «не реагуй, вони і відчепляться». Також не варто радити дитині давати здачі кривдникам, оскільки таким чином сформується викривлене розуміння: «хто сильніший, того і правда».

Для того, аби виявити насильство на самому початку, психологи радять пильно стежити за поведінкою дитини. Є перелік ознак, що вказують на те, що над підлітком знущаються:

  1. різкі зміни в поведінці та настрої;
  2. зниження успішності;
  3. замкнутість;
  4. зниження апетиту;
  5. апатія;
  6. небажання ходити до школи;
  7. поява на тілі слідів від ударів та синців.

Але, цілком зрозуміло, що це загальні речі й у кожній ситуації варто з’ясовувати деталі інциденту окремо. Однак, очевидно, що поведінка дітей – це проекція проблем батьків, оточуючих і системи в цілому, оскільки сучасне суспільство живе в системі неповаги і насилля, підлітки не знають як захиститись, тому поводяться інстинктивно, як тварини.

Анастасія Курило

Анастасія Курило – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається