«Гарний хлопчик»: драма про наркозалежність з Тімоті Шаламе та Стівом Кареллом

5
0

Наприкінці 2018 року в кінотеатрах США вийшла у прокат сімейна драма, що розповідає про історію взаємин між сином, який збирається вступити у коледж та батьком, який знайшов собі нову сім’ю. Головний герой живе на американських гірках нервових зривів, циклів лікування, сварок з близькими людьми та головними випробуваннями життя підлітка.

Історія «Гарного хлопчика» не демонізує і не романтизує наркозалежність – вона дає новий погляд на сімейну динаміку в ситуації наркозалежності та складнощах реабілітації. Розповімо, чому цю стрічку варто подивитись кожному, навіть якщо у вас немає дітей і ви ніколи не стикались з проблемами наркотиків.

Ніку трішки більше шістнадцяти, його батько Девід успішний журналіст-фрілансер. Він стверджує, що його син надає перевагу читанню «мізантропів та депресивних письменників». Нік любить Нірвану та має світлий погляд на життя навколо. Вони з батьком живуть в Сан-Франциско, в одному з найбільш вільних міст Сполучених Штатів, який, здається, є ідеальним місцем для того, щоб виховувати щасливих дітей. Девід давно розлучився з дружиною, яка залишилися жити в Лос-Анджелесі, отримав опіку над сином та одружився на жінці, яка з радістю прийняла Ніка. Згодом в їхній сім’ї з’явилось ще двоє дітей.

Нік завжди отримував достатньо уваги, він був чуйним та талановитим і мав особливий зв’язок зі своїм батьком. В його біографії немає місця історії про булінг в школі і непорозумінь з батьками – було помітно, що його дуже любили, в їхньому будинку можна помітити незлічену кількість портретів хлопчика.

Проте незабаром батько з’являється на прийомі в лікаря через особисту проблему: «Що наркотики роблять з ним?» і «Як я можу йому допомогти?». На жаль, в цей момент в його свідомості піднімаються на поверхню тисячі летальних випадків і лише кільки ситуацій з хепі-ендом.

«Гарний хлопчик» починається з фрази, з якою погодяться більшість батьків: в один момент ти розумієш, що зовсім не знаєш ту людину, яку виховав. Ідеальні миті минулого стають лише красивими фотографіями в рамках – дитина, вихованню якої було присвячено стільки часу, любові і ресурсів, краде гроші у свого молодшого брата, бреше, дивлячись в очі, дає обіцянки, які згодом так і не зможе виконати. Батько, чиї дні складаються з безсоння та постійного заробітку грошей на реабілітаційні центри, які розводять руками навіть після першого зриву пацієнта, в переживаннях не знає, що йому робити.

Думка про те, що щастя, та й взагалі усе життя твоєї дитини колись було в твоїх руках, мучить Девіда. В голові у нього крутиться цитата з пісні «Гарний хлопчик» Джона Леннона: «Життя, це те, що відбувається з тобою, поки ти будуєш плани». Але ніякі плани Девіда не передбачали синової наркозалежності.

В кінематографі наркотики прийнято або демонізувати, або романтизувати. Яскраві тому приклади фільми «Страх і ненависть в Лас-Вегасі» або «Щоденник баскетболіста». Проте принцип «Гарного хлопчика» – не просто відобразити падіння та біль наркозалежного, але і по-справжньому показати світ близьких, які не вибирали життя і сусідство з такою людиною. Збереження стосунків – не вибір після довгих сумнівів, а сімейна необхідність, продиктована прив’язаністю між сином та батьком.

Якщо від хлопця чи чоловіка можна просто піти, то куди подінешся від свого сина, котрого раз за разом знаходиш в дворах під дощем після чергового передозування? В цьому фільмі є принциповим те, як ми бачимо залежність. Ми бачимо її такою, якою вона є в повсякденному житті, без романтизації, чергового «тріпу» під пісні улюблених виконавців на пляжі океану в колі щасливих друзів. Ми бачимо геть втомлені очі батька, сльози, безпорадні лиця лікарів. Бачимо повсякденні зізнання в тому, що наркотики допомагають впоратись з «безглуздою реальністю», на що не батько запитає: «А що безглуздого в цій реальності?» і почує у відповідь лише тишу.

«Алкоголь і наркотики – не проблема, а лише спроби її вирішити» і причини, чому Нік вибрав такий шлях, залишаться незрозумілими ні йому, ні його батькові до самого кінця. Все, що ми бачимо, це лише біологічну залежність від ейфорії та всеціле нерозуміння «як знайти себе у цій безглуздій реальності», коли у тебе все добре.

«Гарний хлопчик» це фільм про те, як це – відчувати скорботу по живій людині і страждати від того, що кожен раз ти даєш йому свободу вибору, і не в силах вчинити по-іншому – будувати плани немає сенсу, але ще більше немає сенсу в тому, аби зрадити своїм ідеям підтримки і перетворитися з батька на систему контролю 24/7.

Катерина Федорчук

Катерина Федорчук – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається