Українська система дитячого баскетболу: риба, що прогнила вже повністю

2
0

basketbolnaja-sekciaЗараз, звісно, не найсприятливіші часи в країні, для того, щоб робити акцент на розвитку спорт й створювати дієві інфраструктури. Проте, якщо завжди відкладати цю проблему на потім, ніхто ніколи нічого не зробить.

Здавалося б, а що не так з українським командним спортом? Футбольна збірна показує певний рівень класу, футбольні юнацькі академії працюють і процвітають (безумовно, якщо брати до уваги лише «Шахтар» і «Динамо»). Юнаки-баскетболісти також звикли тішити Федерацію Баскетболу України (далі – ФБУ) досить непоганими виступами на юнацьких змаганнях (безумовно, якщо ігнорувати той факт, що всю збірну країни, починаючи від U-16, формують з вихованців «Хіміка», «БК Дніпра» та «Будівельника»). Дівчата-гандболістки також гідно захищають Україну на міжнародних змаганнях (але лише на клубному рівні й лише «Галичанка» й «Мотор»).

Опираючись лише на найпростіші, поверхневі результати і статистичні показники, можна побачити, що українська система розвитку молодих командних спортсменів працює винятково «по місцях». Це і є головною проблемою розвитку дитячого спорту в нашій країні. І, якщо на футбол і гандбол це впливає не так сильно, то в баскетболі однобічність фінансування й відсутність популяризації спорту серед молоді за рахунок капіталовкладень досягає свого максимуму.

Дитячий баскетбол в Україні має низку серйозних проблем, що їх посадовці з Федерації намагаються вирішити засобом косметичного ремонту. Проте все зайшло надто далеко. Радянський аналог побудови системи перетворення талановитих дітлахів на професійних спортсменів треба замінити. Потребують зрушень розставлені ще за Брежнєва акценти. Необхідно зламати ту лопату, якою можновладці заривають перспективи юних баскетболістів. Розгляньмо детально найважливіші з недоліків системи дитячого баскетболу в Україні, які варто вирішити або назавжди забути про якісь сподівання на серйозний рівень спорту в країні.

Нестача фінансування

Безперечно, тут уважний читач справедливо зауважить, що проблема з капіталовкладеннями не є винятково баскетбольною, але притаманна всій спортивній (і не тільки) сфері в Україні. І це правда. Але в жодному виді спорту проблема фінансування не є такою нагальною, як в баскетболі. Почнімо з дитячих шкіл і академій. Відсутність фактичного інвестування (крім тих крихт, що виділяє федерація) зумовлює ту якість облаштування академій, яку ми маємо зараз.

Як випускник запорізької дитячої юнацької школи баскетболу можу розповісти про навчання багато невтішних фактів. Зазвичай, кожного літа в нас було по два тренування на день: ранкове й вечірнє. Щоранку й щовечора ми відпрацьовували фізичну підготовку й ігрові елементи на вулиці. Адміністрація школи № 50, де базувалося наша 13-та ДЮСШ, що, фактично, являла собою академію «БК Запоріжжя», не вважала за потрібне виділяти шкільний зал на час літніх канікул. Я мовчу про оренду майданчику гідного дитячої команди, що виступає на республіканській першості. І ще багато-багато таких історій, про виїзні матчі за власний рахунок, збори коштів на оплату праці суддів на першості області й багато чого іншого.

Більше того, федерація не може оплачувати роботу професійних тренерів зі стажем, які могли б привчати обдарованих дітей до тактичних і психологічних основ гри для пересічних місцевих федерацій з баскетбольної периферії України. Діти змушені вчитися в аматорів, з кишені своїх батьків оплачувати виїзні матчі, збори тощо. А куди дівати дійсно талановитих дітей з малозабезпечених або багатодітних родин? Найбільший жаль полягає у тому, що це не можна називати корупцією. Просто перед батьками стає вибір: або ваші діти їздять і змагаються на всеукраїнській першості, набираються досвіду й розвиваються, або залишаються консервуватися в рідній провінції. І нема кого в цьому звинувачувати – ані тренерів, ані посадовців з місцевої федерації, адже доплачувати зі своєї кишені розвиток дитячого спорту їм, очевидно, не вигідно. Більше того, діти в сучасних баскетбольних спортивних школах пливуть самі течією професійного спорту, руками розгрібаючи хвилі травм, так би мовити. Ані натяку на дієтологів, масажистів чи навіть лікарів немає в провінційних баскетбольних академіях (Запоріжжя, Рівне, Львів, Черкаси тощо). Звісно трохи по-іншому справи йдуть у Києві з його «Будівельником», в Одесі з її «Хіміком» та в Дніпрі з його «БК Дніпро».

3f1fc37d-35e8-4043-b1e2-41d47b062815

Застарілість системи вирощування кадрів

Коли ми минули найразючішу тему відсутності грошей в місцевих федераціях баскетболу, можемо перейти до не менш важливих, але більш реальних для вирішення проблем. У той час, коли всі європейські країни (в тому числі колишні представники СРСР і навіть Росія) перейшли на систему повноцінних баскетбольних академій, в яких вирощуються молоді кадри під наглядом професіоналів, Україна застигла на місці з радянськими дитячими спортивними юнацькими школами. Там діти навчаються у звичайних закладах, але в спеціалізованих класах, де їх увага розсіюється з академічних досягнень на спорт і навпаки. Найбільш значуще, що може запропонувати саме спортивна академія – це гарантія професійності й забезпечення максимально якісної декорації для спортивних досягнень дитини. Ніхто не дасть вам гарантії, що, відвідавши певну кількість років «славетну» ДЮСШ й приділяючи максимальну увагу розвитку себе як спортсмена, ваша дитина не стане продуктом прорахунків системи побудови професійного спорту в Україні й не ридатиме ридма, зрештою, над розбитим коритом. Інша справа, що переформування спеціалізованих класів звичайних шкіл в спортивні академії прямо залежить від фінансування місцевих федерацій. Та, відверто кажучи, кожен недолік системи вирощування баскетбольних талантів в Україні (крім, хіба що, наступного пункту) так чи інакше перебуває в глухому куті саме через нестачу коштів.

Регламентовані зміни в правилах гри для дітей, менше 12-ти років

Це найбільш неоднозначна причина деструкції в побудові системи розвитку дитячого баскетболу в Україні. Вищезгадані коригування стандартних баскетбольних правил, точніше сказати, навіть, їх адаптування для дітей молодшого віку має велику кількість адептів серед посадовців ФБУ й пересічних тренерів і суддів. Справа у тому, що за регламентованими правилами, дітям до 12-ти років на будь-яких рівнях офіційних змагань (чи то районна, чи обласна, чи всеукраїнська першість) заборонено розігрувати стандартну «двійку» (також відома, як пік-н-рол чи, як прописано в офіційній низці правил, «заслон гравцю з м’ячем) та підстраховувати під кошиком. Розберімо детальніше ці чимало важливі зміни в правилах гри й те, до яких наслідків у формуванні юних спортсменів вони приводять. По-перше, заборона на «двійку» пояснюється її адептами, як спроба надання грі динаміки, розставлення акцентів у навичках юних баскетболістів (швидкість у відривах та здатність власноруч приймати рішення й віддавати влучний пас). Також ця зміна розцінюється, як спроба нівелювати високу кількість ситуацій, за якими діти з різних позицій будуть захищатися один проти одного. В цьому є раціональне зерно, проте, з іншого боку, юнаки, перетнувши межу дванадцяти років, приходять у більш зріле спортивне середовище без примітивних навичок розігрування найпростішої та однієї з найбільш дієвих комбінацій в баскетболі як такому. Тут варто поставити собі запитання, чи варті навички швидко бігати й забезпечувати рух м’яча того, аби забути про тактичні нюанси гри? Діти, що не вміють розігрувати «двійку» забезпечують конструктивність у досягненні результату тут і зараз, але, паралельно й деструктивно впливають на становлення юнаків як професійних баскетболістів. По-друге, фактична заборона грати в зональний захист, звісно, підвищує активність руху юних гравців на майданчику, розвиваючи фізичну складову гри змалку, але, в той же час, позбавляють змоги бути приученими до захисних тактичних побудов. Так ми маємо на виході юних атлетів, але не баскетболістів з грамотним баченням паркету й розумінням нюансів гри.

Непопулярість баскетболу серед молоді

Нерозумно сперечатися з тим, що найпопулярнішим спортом в Україні є футбол. Але це не єдиний фактор, що забезпечує відсутність зацікавлення баскетболом в нашій країні. Тут проблема має своє коріння в системі дорослого українського баскетболу. Українська Суперліга не входить до переліку навіть 15-ти кращих ліг Європи. Українські клуби, з огляду на малу частку приватних капіталовкладень та скупе фінансування державою, не мають високої кількості відомих легіонерів та іноземних гравців як таких. Більше того, найкращі українські кадри через фактичну відсутність скаутської мережі в Україні змушені переїжджати до США, але не в професійну лігу, а в студентські команди, через які вони мріють колись потрапити до американської Національної Баскетбольної Асоціації. Про який розвиток дитячого баскетболу та популяризацію спорту ми говоримо, коли найкращі кадри лишають професійний український спорт, женучись за своєрідною американською мрією. Допоки ми будемо вирощувати не професійних спортсменів, здатних конкурувати один із одним та з представниками інших баскетбольних світів і філософій, а сировину на відтік, годі й говорити про прогрес, адже лише троє українців за часів незалежності змогли потрапити до НБА (аби бути чесним, жоден із них не отримав ані крихти успіху за океаном).

Україна, звісно, тільки починає свій власний шлях розбудови спортивних інфраструктур, тому деякі прорахування й недоліки можна списати на відсутність досвіду. Та чи варто виправдовувати відверту жадібність і небажання працювати на майбутню перспективу нестачею розуміння того, як це має робитися. Врешті-решт, не варто вигадувати велосипед, коли до твого дому прикотили вже наворочений ровер. Чому не перейняти досвід західних країн, чому не вкладатися в розвиток спорту й не розділяти бюджети рівномірно, а не оглядаючись на прибуток, чому не подумати тричі перед тим, як штучно штовхати розвиток юних баскетболістів у той чи інший напрям? Дуже багато риторичних питань для такої вузької теми, як дитячий баскетбол…

Родіон Холодков

Родіон Холодков – студент факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається