«Залишити не можна вбити» – а де ти поставиш кому?

5
0

0055d9b7c43a6c32f6c6db845ae8efee

 

Ми мали багато планів: одружитися, подорожувати, зробити кар’єру, трохи пожити для себе. Я мріяла, що колись у нас буде дитина. Колись ми матимемо багато дітей, – розповідає героїня Д., –  Але тоді, коли буде своє житло і зарплата, на яку зможемо утримувати нашу сім’ю. Але, що робити з нею зараз – я не усвідомлювала, – людина, що завжди тримає все під контролем і на все знає наперед відповідь, сиділа в кабінеті гінеколога і ридала.

Лікарка, щоб, напевно, якось мене розрадити, сказала:

– Я розумію, що ви задумались. Ви зараз на тижні четвертому-п’ятому. Якщо надумаєте, то не затягуйте.

Ця історія не унікальна чи по-особливому трагічна – такий поворот долі переживають багато жінок. Цього року Д. потрапила в їхню касту.

Її регулярно нудило, а критичні дні вже добряче запізнювались. Тест показав дві смужки. Батько майбутньої дитини у відповідь на приголомшливу новину чітко дав зрозуміти жінці, що їй робити: «Як тобі сказати… трохи не вчасно. Може б ти якось зробила, щоб та дитина народилась пізніше…».

Кожна четверта жінка бодай раз у житті йшла на цей вчинок. Щороку у світі здійснюється 50 мільйонів абортів, 10% з яких роблять неповнолітні. Ускладнення після аборту забирають життя кожної десятої жінки. Це є однією з причин смертності серед слабкої статі. В Україні рівень кількості абортів найвищий у Європі. За підрахунками Міністерства охорони здоров’я нашої країни, у 2015 зареєстровано близько 180 тис. ненароджених. І це лише офіційно.

У Європі право переривати вагітність за власним бажанням – результат боротьби феміністок та сексуальної революції, яка була актуальною наприкінці минулого століття. Зараз аборти є незаконним в Ірландії, Польщі, на Кіпрі та Мальті. Але навіть у тих краях, де законодавство дозволяє це (наприклад, в Італії та Литві), ведеться активна політика щодо зменшення кількості абортів, і реалізовується вона доволі хитрими способами: осуд таких жінок зі сторони суспільства (ті, хто зробили аборт, стають вигнанцями соціуму, їх зневажають та осуджують); при багатьох світових медичних закладах існують спеціальні психологи-консультанти, які проводять співбесіди з пацієнтками з метою відмовити від такого кроку; регулярно піднімається ціна самої процедури аборту. В багатьох країнах світу дедалі частіше гінекологи відмовляються від цієї діяльності, керуючись своїми моральними, духовними та етичними позиціями.

Аборти в Україні дозволені законом: до 12 тижнів – за волею жінки, від 12 до 22 тижнів – за медичними або соціальними показниками. Зараз в Україні вже вдруге порушують питання про те, щоб законодавчо заборонити дітовбивство. Вперше проект Закону був розроблений у 2012 році, а відхилений у 2013-му. Після жовтневих бунтів у Польщі (жінки мітингували проти затвердження нового Закону про абсолютну заборону абортів, виняток – загроза життю майбутньої матері), ця проблема знову стоїть на порядку денному. Чи підпишуть закон цього разу?

Існує три види абортів: мимовільний (викидень), медикаментозний (спровокований певними препаратами), хірургічний (безпосереднє видалення зародка дитини з матки). Але, як вдалося мені з’ясувати, в нашій країні люди примудряються порушувати закон навіть при завуальованій дозволеності абортів!

У статті під прицілом опинились саме медикаментозний та механічний вид позбавлення дитини.

Медикаментозний аборт

Я не зупинятимусь на деталях та процесі дії цих препаратів. Мене цікавить, як, де і за скільки можна придбати ці «пігулки дитячої смерті».

«Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 782, від 29 грудня 2006 року, Клінічним протоколом «Медичний аборт», офіційно забороняється продаж препаратів для медикаментозного викидня без рецепту лікаря», – з офіційного сайту МОЗ України. Як ви гадаєте, як ці медикаменти продаються в Україні?

Перше, що я зробила, – «заґуґлила» ці препарати. «Простинор» і «Прогестерон» вважаються гормональними препаратами, тому відпускаються без рецепта. Вони ефективні у перші 3 дні після зачаття. «Міфоліан», «Міфепрекс», «Міфегін» та низка інших – препарати дозволені для переривання вагітності до 6-ти тижнів. Саме цей ряд є легальним, але є одне «АЛЕ»: у жодній з 14-ти аптек Львова, які мені довелося відвідати, я не знайшла цих препаратів! Провізори знизували плечима і казали: «Звертайтесь до вашого лікаря», «…то до вашого гінеколога» і таке подібне.

55cfb777aa221

«Всього лише потрібно випити таблетку – і проблеми немає»

Героїня Д. зіткнулася саме з медикаментозним абортом. І знаєте, де вона придбала пігулки? Безпосередньо у свого гінеколога (з трикратною націнкою). Ціна цих пігулок коливається в межах 1000-2500 грн (за 3 шт. в пачці).

Але це не єдиний варіант. Такі препарати, як «Міфепрістон» та «Мізопростол» – ЗАБОРОНЕНІ в Україні (можливо, через низьку якість і важкі побічні дії, а можливо через те, що є продуктами з РФ). Саме їх я спробувала придбати через інтернет. На харківському сайті «Закупка» я оформила заявку і вказала свій мобільний телефон. За правилами, продавець повинен зателефонувати покупцю, щоб той підтвердив своє замовлення, – я підтвердила. Розрахуватися за ліки я повинна при отриманні у відділенні «Нової пошти», сума до оплати – 2100 грн. Через два дні я отримала SMS про те, що ліки прийшли. Звісно, я не забирала їх з пошти, і впевнена, що вони повернулись назад до продавця. Але факт залишається фактом: Я ПРИДБАЛА НЕЛЕГАЛЬНІ ЛІКИ БЕЗ ЖОДНИХ ПЕРЕШКОД! І так може зробити кожна вагітна жінка, навіть не обстежуючись у лікаря. Ці таблетки – потужний гормональний вибух, а без обстеження, невідомо, чи зможе організм жінки перенести цей вибух.

Хірургічний аборт

Постановою від 15 лютого 2006 року №144 «Про реалізацію статті 281» Цивільного кодексу України встановлено, що «штучне переривання вагітності, строк якої становить від  12  до  22  тижнів,  здійснюється  в  акредитованих закладах охорони здоров’я на підставах,  зазначених у додатку, за висновком комісії, утвореної відповідно Міністерством охорони здоров’я. Висновок готується згідно із заявою вагітної жінки та відповідними документами», – цитата з сайту «ЛігаЗакон».

Це означає, що до 12 тижнів жінка може законно позбутися дитини лише за власним бажанням. В багатьох розвинених демократичних країнах встановлено аналогічну межу, але ж ми – українці… і не можемо робити все так, як «пише закон».

Для того, щоб підтвердити свої припущення, я вирішила провести експеримент. Наприкінці робочого дня я постукала до кабінету акушера-гінеколога державної міської поліклініки м. Львова. Зауважу, що я не проживаю в межах обслуговування цієї поліклініки і жодних медичних карток там не маю. В мене була красиво придумана, сентиментальна «житейська» історія, мовляв, так і так – сестра «залетіла». Я свідомо не «вагітніла» сама через те, що мене одразу могли відправити на УЗД (ультразвукова діагностика), і тоді експеримент провалився б.

За законом, після 12-ти тижнів вагітності для здійснення аборту потрібна довідка, яка підтверджує хоча б один показник із довжелезного списку передбачених Конституцією. Якщо прискіпливо розглянути цей перелік, то впевнено можна сказати, що аборти в Україні практично не обмежуються. Лише ускладнюються одержанням довідки.

Але давайте повернемося у кабінет лікаря, де «повним ходом» триває моя «афера»:

– Сталось так, що моя сестра завагітніла. Їй тільки-но стукнуло 18, – розпочала я плести казку, – вона вчиться на другому курсі і свого життя ламати не збирається. Батькам нічого казати не хоче, та й сюди прийти боїться. Попросила мене домовитись про аборт. (Зауважу, що в мене справді є 18-річна сестра, але жодного збігу з реальністю ця історія не має).

Після чого лікарка запитала:

– Який тиждень?

– Та десь третій місяць вже, точно вона й сама не знає, – відповіла я. Я назвала непевний термін, який точно є більшим/рівним, ніж 12 тижнів.

– Вона точно не передумає? – це запитання змусило мої нерви напружитися.

– Точно.

–  Процедура коштує 2800, плюс анестезіолог. Вам підходить?

ЯК?!! ЯК «ВАМ ПІДХОДИТЬ?» А як же якесь обстеження, довідка про підстави переривати вагітність (після 12-го тижня), врешті-решт, підтвердження, що дівчина взагалі вагітна!

До речі, це доволі низька ціна на таку процедуру. Приватні клініки Львова мають набагато вищий прайс, наприклад, у медичному центрі «Венера» це коштує 6500 грн. Але в приватних клініках дуже важко зробити аборт без належного підтвердження, адже вони турбуються про свою репутацію. У цьому – великий плюс.

Мені вдалося не видати свого обурення і від почутого:

– Так, абсолютно.

– Тоді залиште свій номер. Я домовлюся про все і вам передзвоню.

"Окрім прав і свобод, у жінки, перш за все, існує життєвий обов’язок"

«Окрім прав і свобод, у жінки, перш за все, існує життєвий обов’язок»

Ввечері горе-гінеколог передзвонила, вказавши точний день, місце, час і перелік необхідних речей: «…в суботу, о четвертій годині вечора». У вас не виникає запитання «Чому в суботу?». Нагадаю, що це державна поліклініка, яка не працює у вихідні дні. Напевно, в цьому й прихована відповідь на попереднє питання.

Звісно, ані я, ані моя сестра не з’явились у процедурній 104 тієї суботи, о 16-й годині. А у відповідь отримала обурливе SMS, про те, що ми – (цитую) «бидло, і так не робиться. Я підняла людей! Треба було подзвонити, що ви не прийдете». Халатність і продажність лікарів вкотре доведено! Але – не варто узагальнювати…

Як бачимо, картина невтішна. Наші люди примудряються порушувати Закон навіть у тому випадку, коли заборони – лише формальність. Сьогодні у Верховній Раді розглядається законопроект про заборону абортів в Україні, аналогічний польському. Але потрібно усвідомити, що у нашому випадку він лише нашкодить, адже збільшиться кількість кримінальних абортів, зросте рівень інфекційних хвороб крові, збільшиться рівень смертності через необачність і некваліфікованість операцій. ЩОБ ЗМІНИТИ ЩОСЬ – НЕДОСТАТНЬО ЛИШЕ УХВАЛИТИ ЗАКОН! Для того, щоб покращити стан речей, потрібно перед цим провести величезну соціальну роботу: відкрити центри спеціалізованої допомоги, збільшити видатки на народження дітей, продумати цінову політику контрацептивів, а за необхідності – розпочати власне їх виробництво, збільшити ціну на операцію аборту, робити радикальні перевірки і жорсткі «чистки» серед медичних працівників і, врешті-решт, підвищити рівень життя тих лікарів (які залишаться після «чисток»), щоб у них не тяглася рука до «брудних» грошей.

Щодо того, чи аборт – право жінки чи дітовбивство? – то відповідь неоднозначна. З одного боку, в житті трапляється різне, а з іншого, кожен має право на життя та, у випадку незапланованої вагітності, потрібно думати про наслідки, перш ніж робити. Як би там не було, я залишаюсь лютим противником абортів. Моя позиція однозначна: окрім прав і свобод, у жінки, перш за все, існує життєвий обов’язок! І хто зна, чи після такого вчинку, вона буде спроможна його виконати.

Оксана Павлишин

Оксана Павлишин – студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

1 Відповідь

  1. Кейт сказав:

    Дуже класний матеріал, прочитала із великою цікавістю та задоволенням! Звичайно, лише естетичним, бо морального задоволення тут вкрай мало, як не обурюватись, коли таке відбувається! Стаття змусила замислитись вкорте про те, що варто не просто відмовляти жінок від абортів, а більше популяризувати знання про використання засобів контрацепції, адже за моїми спостереженнями, майже 90% молоді ні сном ні духом не те що не знають, що крім презервативів ще щось існує, вони взагалі покладають надії більше на переваний статевий акт! Це просто жах! Люди практично не знають, як правильно користуватись банально тими ж презервативами, а що їх треба правильно зберігати – я взагалі мовчу! Тому не дивно абсолютно дивитися на таку високу кількість небажаних вагітностей, а слідом – й незчисленну купу нелегальних абортів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вам сподобається