0
0

Бійка в турецькому парламенті ще раз довела — не тільки наші народні депутати вміють невербально висловлювати свої політичні погляди.

На засіданні парламенту представник прокурдської партії «Миру та демократії» Хасіп Каплан звернувся до одного з лідерів Робітничої партії Курдистану Абдули Оджалана «шановний пане», що викликало обурення депутатів із правлячої партії «Справедливість та розвиток».

Абдула Оджалан — засновник найчисельнішої курдської повстанської організації РПК, голова «Фронту національного звільнення Курдистану». Він народився 1948 року в селянській родині. Навчаючись в Анкарському університеті, у бурхливі 1970-ті, захопився ліворадикальними ідеями. За участь у антитурецькому мітингу 7 квітня 1972 року Оджалана заарештовують, протягом семи місяців він перебував у в’язниці.

 

…аби виразити свій протест, до трибуни пішов депутат Сирри Сакик, якому спробував перешкодити член партії прем’єр-міністра Ердогана Ахмет Йені, проте курдський парламентар одним ударом кулака звалив Йені. У цей момент на Сакика накинувся і схопив за горло представник партії «Справедливість та розвиток» Мехмед Ердоган. Тільки після втручання багатьох парламентарів вдалося згладити бійку.

Після виходу на свободу, протягом наступних чотирьох років, Абдула Оджалан брав активну участь у діяльності багатьох турецьких і курдських організацій. Він став одним із керівників «Анкарскої демократичної громади вищої школи», однак 1975-го влада Туреччини забороняє діяльність організації. Оджалан створює власну групу і розширює коло своїх прихильників. Взимку того ж року він написав «Маніфест курдистанської революції», в якому були визначені основні принципи нової організації. 27 листопада 1978-го відбувся установчий з’їзд Робітничої партії Курдистану.

Під керівництвом Абдули Оджалана в липні 1981 року відбулася перша конференція РПК. У ній взяли участь 80 членів партії та лідерів курдського руху. У серпні 1982-го відбувся другий з’їзд «Робітничої партії Курдистану». У звітній доповіді Центральний Комітет РПК закликав курдів готуватися до збройного виступу в разі, якщо мирні методи не змусять турецький уряд прийняти вимоги курдів. Незабаром КРП перетворюється на бойову організацію, яка веде активну партизанську діяльність. У березні 1985 року за ініціативою Оджалана і його сподвижників створюється «Фронт національного визволення Курдистану». Його мета — проведення політичної і дипломатичної роботи за межами Курдистану. На третьому з’їзді, що відбувся у жовтні 1986 року, було прийнято рішення про створення «Армії визволення народу Курдистану».

До 1990 року Абдула Оджалан керував операціями із території Сирії, яка у 1970-1990-ті надавала притулок численним терористам. Однак восени 1998-го Сирія під загрозою війни з Туреччиною вислала його із країни. Апо («дядько»), як називали Оджалана однодумці, змушений був вирушити до Італії, звідти — до Кенії, де переховувався у грецькому посольстві. Через три місяці його на території Кенії заарештували турецькі спецслужби.

Оджалан постав перед судом в Туреччині. Його звинуватили у зраді, тероризмі та загибелі 37 000 людей. Розгляд «справи Оджалана» завершився наприкінці червня 1999 року. Суддя визнав Апо винним у зраді батьківщини і спробах розколоти країну та засудив його за ці злочини до страти. Хоча суддя і заявив, що вищу міру не можна замінити довічним ув’язненням, страти в Туреччині не відбуваються з 1984 року.

Тим часом, курди із усього світу розпочали акції протесту. Масові мітинги відбулись у Римі, Лондоні, Москві та інших містах.

Представники «Фронту національного звільнення Курдистану» напередодні оголошення вироку попередили, що страту Оджалана сприймуть як вирок всьому народові і їх буде важко стримати у бажанні діяти як екстремісти. Парламентська асамблея Ради Європи та зовнішньополітичні відомства Великобританії, Німеччини та Росії висловили негативне ставлення до вироку турецького суду. Смертну кару було змінено на довічне ув’язнення.

Тому, нещодавне звертання із парламенту до Оджалана як до «шановного пана» спричинило конфлікт, який переріс у… бійку. Спершу віце-спікер парламенту попередив Хасіпа Каплана, аби він не використовував слово «пан» щодо людини, яка винна у смерті 40 тисяч осіб. Сирри Сакик, представник курдів із Мушу, у відповідь на заяву віце-спікера сказав: «Ви — господар нашого розуму? У нас що, немає цінностей? Ви називаєте його терористом, а ми — ні». Ці слова ще більше ускладнили непросту ситуацію, а депутати різних партій почали сваритися та обмінюватися образами. Найменш терплячими виявилися представники влади Нуретдин Чаникли та Гюршад Тюмзен, які накинулись із кулаками на прокурдського депутата.

Бійку вдалося зупинити тільки після того, як віце-спікер Садих Ягут, зважаючи на обставини, припинив засідання парламенту. Також була зупинена пряма телевізійна трансляція. Розглядом поведінки депутатів займатиметься парламентська дисциплінарна комісія. Але бійки в турецькому парламенті, як і в українському, залишаться, на жаль, майже буденною справою… Товариство, а вам це нічого не нагадує?

Христина ГОРОБЕЦЬ

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *